Блоги → Перегляд

ЛЮДИНА І ВСЕСВІТ (Частина перша)

Вівторок, 21:11, 27/02

Рейтинг
2 0
Переглядів
559

0
0

Розділ п`ятий 

 

Забуття минулого

            Чому втілений Дух, тобто людина втрачає спогади про своє минуле? Людина не може і не повинна знати всього, тому що так побажав премудрий Бог. Без завіси, яка приховує від нас деякі речі, людина була б засліплена різким переходом від пітьми до світла. Забуття минулого робить її більш самостійною. Але тоді яким чином людина може відповідати за вчинки та спокутувати злочини, яких не пам`ятає? Зрозуміло, що негаразди повсякденного життя були б для неї уроком, коли б вона пам`ятала, що накликало їх. Але, так як кожне існування для неї є немовби першим, то й кожне нове життя вона, здавалося б, повинна починати заново. Як узгодити це з правосуддям Божим?

            Вже говорилося, що під час кожного нового існування людина буває розвиненішою та краще може відрізняти добро від зла. У чому ж тоді полягала б заслуга, коли б вона пам`ятала своє минуле? Коли Дух повертається до свого попереднього життя – життя Духів, все минуле розгортається перед ним. Він бачить проступки, скоєні ним, які стали причиною його страждань, і бачить все, що могло б перешкодити йому скоїти їх. Він розуміє, що його нинішнє становище в духовному світі цілком справедливе. Аналізуючи свої вчинки, він підшуковує для себе існування, в якому міг би загладити минуле. Говорячи по-іншому, Дух шукає випробування, подібні до тих, що він вже пройшов, чи боротьбу, яку вважає здатною посприяти його подальшому розвитку, і просить у Духів, які стоять вище від нього, допомогти йому в його новому подвижницькому виборі. При цьому Дух, котрий обрав для себе нову форму життя, добре знає, що вищий Дух, якого буде призначено йому в наставники, намагатиметься в цьому новому існуванні допомогти йому загладити свої попередні проступки, навіюючи про них невиразні, туманні спогади, які з`являються як правило  у вигляді сновидінь та докорів сумління.

            Цими невиразними спогадами Дух намагаються нагадати нам про наші колишні злочинні думки і бажання та неправильні вчинки, щоб ми інстинктивно чинили їм опір. Здебільшого людина не розуміє звідки з`являються застереження, тому й приписує схильність опиратися злу правилам, прищепленим батьками, відповідному вихованню та чинному законодавству. Насправді ж - це голос совісті. І цей голос є не що інше, як згадка про минуле, який попереджає нас не впадати знову в проступки, які вже були скоєні нами раніше. Таким чином, якщо Дух, вступивши в нове існування, витримує взяті на себе випробування з мужністю та твердістю, то він, згодом, повернувшись назад у світ Духів, підвищується в духовній ієрархії, тобто стає більш досконалим Духом.

            Чи розуміють у світах більш досконалих, ніж наш, де люди не наражаються на наші фізичні потреби, на наші хвороби, що вони щасливіші за нас? Адже мешканці тих світів також не пам`ятають попередніх існувань, з якими вони могли б порівняти своє нинішнє становище. У зв`язку з цим, чи не вважають вони себе настільки ж нещасними, як і ми, і чи не нарікають на власну долю?

            Щастя взагалі поняття відносне, і цінується воно через порівняння зі становищем менш щасливим. Тому, звичайно, у світах, які в чомусь кращі від нашого, але ще недостатньо досконалі, люди, які мешкають у них, також мають своєрідні неприємності, які часто значно серйозніші від тих, яких зазнаємо ми. Наприклад, багач у нас на Землі хоча й не страждає від матеріальних потреб, як страждає бідняк, та все ж зазнає різноманітних незручностей та прикростей, які отруюють його життя. Але існують і світи, в яких їх мешканці ясно і точно пам`ятають свої минулі існування. Зрозуміло, що такі люди можуть і вміють цінувати блаженство, яким дозволено їм насолоджуватися.

            У вищих світах, де не існує страждань і де спогади про тяжке існування з`являються лише як сон, попередні існування легко відновлюються у нашій пам`яті. І люди, пригадуючи їх, можуть ясно порівнювати своє нинішнє буття з попереднім, а значить і розуміти всі переваги нинішнього становища. Тоді як у нижчих світах спогади про минулі біди лише посилювали б важкість нинішнього існування. Такі спогади про минуле в окремих випадках могли б принижувати нас, а в інших – розпалювати гордість, заважаючи прояву нашої самостійної волі. Творець наділив нас для удосконалення лише найнеобхіднішим та цілком достатнім у тому становищі, в якому людина перебуває на Землі, а саме: голосом совісті та інстинктивними потягами. Він не наділив нас тим, що могло б зашкодити нам. Коли б ми пам`ятали наші минулі вчинки, то пам`ятали б й вчинки інших, а це могло б мати згубний вплив на суспільні відносини, тому що переважна більшість з нас не завжди може похвалитися своїм бездоганним минулим, і тому часто для нашого ж щастя завіса ховає його.

            Іноді, перебуваючи у втіленому стані, окремі люди отримують певні одкровення як про власні минулі існування, так і про існування інших істот та інших світів, але це трапляється дуже рідко. Декому навіть ввижається, що вони начебто мають туманні спогади про невідоме минуле, які являються, як сон, котрий вони абсолютно даремно намагаються пригадати. Іноді такі спогади відповідають дійсності, але в переважній більшості це лише обман почуттів, від яких слід остерігатися, тому що вони можуть бути наслідком розладнаної або хворої психіки.

            Якщо інстинктивні потяги людини являються спогадами про її минуле, то чи не випливає з цього, що вивчаючи ці потяги, вона може дізнатися про скоєні нею проступки та нинішню схильність до тих чи інших вчинків? Без усякого сумніву, але лише до відомої межі, тому що під час блукаючого стану Дух міг покращитися, а значить і наміри його перед черговим втіленням могли суттєво змінитися. У зв`язку з цим його нинішнє існування у порівнянні з попереднім може значно покращитися. Та якщо людина не навчилася противитися випробуванням, то може бути втягнута в нові проступки, які бувають наслідками того становища, яке вона обрала для себе. Як правило, повернення до старих проступків свідчить про застій у її розвитку. Людина не удосконалюється і не прогресує, тобто її нове втілення вважається безрезультатним. Але й не погіршується відносно того рівня морального розвитку, на якому перебуває, тому що Дух може або морально покращуватися, або не покращуватися, але ніколи не втрачає набутого ним ступеню досконалості.

             По тому становищу, в якому перебуває людина  у нинішньому житті, можна судити, яким було її попереднє існування. Так, наприклад, тяжке тілесне життя в становищі ідіота, кретина або інваліда служить спокутуванням минулих проступків та водночас випробуванням для майбутнього часу. Закономірність правосуддя Божого полягає у тому, що кожен буває покараний у відповідності з його проступками як у минулих, так і в нинішньому житті. Важкість бід та випробувань, які ми переносимо в житті, можуть також відкривати нам, чим ми були і що робили, на зразок того, як судимо ми про провину злочинця по покаранню, призначеному йому законом. Так, гордого може бути покарано суспільним приниженням; злого та жадібного багача – бідністю; жорстокого правителя – рабством; невдячного сина чи доньку – невдячністю дітей; ледаря – важкою роботою тощо. Однак, такий висновок не завжди слід сприймати за кінцеве правило, тому що нерідко важкість існування у суспільстві спричиняється не провинами попереднього життя, а ступінню розвитку цивілізації, законами, які на той час домінують у суспільстві, ступінню його моральності, а ще від власної активності та наполегливості самої людини. Тому інстинктивні людські схильності служать найкращим показником того, ким вона була в минулому існуванні.

            Буває й так, що, досягнувши призначеної Творцем межі блукаючого життя, Дух самостійно обирає випробування, на які хоче наразитися для прискорення свого розвитку, тобто обирає рід існування, який, на його думку, може найкраще сприяти досягненню поставленої мети. Такі випробування завжди відповідають проступкам, які він повинен спокутувати. І якщо він переможе, - то просунеться вперед, а якщо впаде під час цих випробувань – повинен буде все розпочати знову.

 

            Дух завжди користується свободою вибору і, маючи таку свободу, в стані Духа, він обирає випробування під час тілесного життя, а у втіленому стані вирішує, що повинен і чого не повинен робити: йти шляхом добра чи шляхом зла.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі