Блоги → Перегляд
Мітки Актуально!

ПОРОШЕНКО. БІОГРАФІЯ

Середа, 11:02, 17/04

Рейтинг
0 0
Переглядів
429

0
0
У цій статті згадуються

  Дитинство

Народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області. Батько Порошенко Олексій Іванович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Олексій Порошенко (1936 р.н., нині керівник Прайм Ессетс Кепітал) на той час працював з міською сільгосптехнікою, мати Порошенко Євгенія Сергіївна (1937—2004) — головним бухгалтером в управлінні сільського господарства.[2]

Згодом родина переїхала до молдовського міста Бендери. У школі Порошенко займався дзюдо, здобував нагороди на змаганнях. У Бендерах закінчив середню школу.[3]

З 1984 по 1986 рік служив у Радянській армії.[4]

Освіта

1989 — після семи років навчання з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права КНУ ім. Шевченка за спеціальністю міжнародні економічні відносини, продовжив навчання в аспірантурі. До 1992 навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету.[4]

У 2002 захистив в Одеській юридичній академії кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні».[5][6][7] Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».

Володіє українськоюросійськоюанглійською й румунською (молдовською)[8] мовами.

Підприємництво

У 1990—1991 почав працювати в приватному секторі, зокрема заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». Згодом очолив АТ «Біржовий дім „Україна“», яким керував до 1993.

Здобувши вищу освіту, Порошенко розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. У 1990-ті роки він придбав кілька кондитерських підприємств. Потім об'єднав їх у групу «Рошен», що згодом стала найбільшим виробником кондитерських виробів в Україні. У групу входять фабрики й комбінати в Україні, Литві й Росії. Підприємства кондитерської промисловості принесли Порошенкові великі прибутки й прізвисько «шоколадний король».[9][10]

У 1993—1998 працював генеральним директором Українського промислово-інвестиційного концерну.[4]

Був власником ліквідованого 2012 року концерну «Укрпромінвест».[11]

Бізнес Порошенка також включає в себе верф «Кузня на Рибальському»«Укрпромінвест-Агро», телеканал «5 канал» і ряд інших підприємств. Раніше важливою складовою бізнесу Порошенка була також автомобільна корпорація «Богдан», але 2009 року контрольну частку корпорації придбав його тодішній партнер Олег Свинарчук.[12] Порошенкові також належать підприємства з виробництва скла та крохмалю, страхова компанія та Міжнародний інвестиційний банк.[13]

Під час передвиборчої президентської кампанії Порошенко обіцяв, ставши президентом, продати всі активи (окрім «5 каналу»),[14] включно з групою «Рошен», Міжнародним інвестиційним банком (9,92 % особисто і 50,08 % через його ж Прайм Ессетс Кепітал).[15] Активи останнього з початку 2014 року виросли майже на 50 % до 2,5 млрд грн.[16][17]

Але цього не сталося.[18] Після виборів Порошенко передав активи в управління інвестиційному фондові Прайм Ессетс Кепітал, який належить самому Порошенкові, а формально ним керує його батько.[19] Після цього вказаний фонд купив ПАТ «Київський завод експериментальних конструкцій».[20]

13 березня 2015 року Порошенко заявив про залучення до продажу активів компанії Rothschild, з якою було укладено угоду, згідно з якою він не має права втручатися в процес продажу, бо вони отримали всі повноваження.[21]

За твердженням представників «Рошену», 24 квітня 2015 року слідчий комітет РФ наклав арешт на майно ВАТ «Липецька кондитерська фабрика „Рошен“». Компанію позбавили права розпоряджатися цим майном до 13 вересня 2015 року.[22] Рошен стверджує, що через це Порошенко так і не продав указану фабрику.[23] На початку 2017 року топ-менеджмент «Рошена» прийняв рішення закрити Липецьку кондитерську фабрику. 1 квітня 2017 року вона припинила свою роботу.[24] 19 червня 2017 року завершено консервацію Липецької фабрики «Рошен».[25]

3 серпня Порошенко заявив, що його бізнесом керують західні інвестиційні компанії, пояснюючи, що для заможних людей нормально займатись політикою.[26]

14 січня 2016 року Порошенко заявив, що передав свою частку «Рошену» в незалежний сліпий траст і не може контролювати актив на період президентської каденції, надалі пообіцяв передати трасту «Міжнародний інвестиційний банк».[27] Наступного дня посол США в Україні Джеффрі Пайєттоцінив це як «важливий та необхідний крок».[28]

Політика

1998 року Порошенко став членом партії СДПУ(о), її тоді ж очолив Медведчук Віктор Володимирович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Віктор Медведчук.[29]

На виборах 1998 мав № 11 у партійному списку партії. Однак мандат здобув за мажоритарним округом № 12. Порошенко входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, був обраний членом Політбюро СДПУ(о).

На початку 2000 залишив СДПУ(о) і створив фракцію Петра Порошенка «Солідарність»" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0_%D0%9F%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%C2%BB">Солідарність, згодом — однойменну партію. Остання восени того року ввійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови, через півроку залишив партію.

У грудні 2001 партія «Солідарність» увійшла у виборчий Віктора Ющенка «Наша Україна»" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%AE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%9D%D0%B0%D1%88%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0%C2%BB">блок Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний Віктора Ющенка «Наша Україна»" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D0%AE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%9D%D0%B0%D1%88%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0%C2%BB">блок Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25 % голосів виборців. За списком «Нашої України» Порошенко у 2002 і 2006роках обирався народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету (20022005) та фінансів (20062007).

З липня 2004 — заступник керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Наша Україна — в її керівництві.

8 лютого 2005 призначений на посаду секретаря РНБО. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього держсекретаряЗінченка подав заяву про відставку. Тоді Зінченко звинуватив Порошенка в корупції та вимагав від нього відокремлення бізнесу від влади.[30] Проти Порошенка відкрили кримінальну справу, але її було закрито.[31]

З 22 лютого 2007 Порошенко — голова Ради НБУ.

9 жовтня 2009 ВРУ підтримала подану президентом кандидатуру Порошенка на посаду міністра закордонних справ, за це проголосували 240 депутатів. На цій посаді Порошенко працював до 11 березня 2010 року, коли був звільнений разом з іншими міністрами, тодішнім президентом Януковичем.

23 грудня 2009 обраний почесним професором Університету банківської справи НБУ.

23 березня 2012 Президент Янукович Віктор Федорович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Віктор Янукович призначив Порошенка міністром економічного розвитку і торгівлі України.[32] На цій посаді працював до 3 грудня 2012, звільнений указом Президента України № 679/2012.[33]

На виборах до ВРУ 2012 року був кандидатом у народні депутати в окрузі № 12.[34] З грудня 2012 року — нардеп України 7-го скликання, до парламенту пройшов самовисуванцем. Був позафракційним членом Комітету з питань європейської інтеграції.

У лютому 2013 року заявив, що може взяти участь у виборах мера Києва, як єдиний кандидат від опозиції, якщо його підтримають.[35] Згодом висловлював готовність підтримати кандидатуру Кличко Віталій Володимирович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Віталія Кличка. На березень 2013 року на виборах мера Києва за Порошенка були готові проголосувати 7 % киян, за Віталія Кличка — 31 %, за Попова — 20,3 %.[36]

Під час сутичок на Банковій 1 грудня 2013 року Порошенко разом із сином вийшов на захист мирних демонстрантів від міліції та провокаторів.[37] У грудні в перший місяць Євромайдану президентський рейтинг Порошенка виріс до 10.3 %.[38]

Підтримка на виборах Президента України 2014-го

Після лютневих подій 2014 року (усунення від влади Януковича) відмовився ввійти в Арсенія Яценюка" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D1%80%D1%8F%D0%B4_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%8F_%D0%AF%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%8E%D0%BA%D0%B0">уряд Арсенія Яценюка. У контексті Кримської кризи здійснив поїздку в Крим.[39][40]

В березні 2014 року у Відні відбулась таємна зустріч Фірташа, Кличка та Порошенка.[41] Сам Порошенко ще 12 травня 2014 року підтвердив факт зустрічі з Фірташем. Також він заявив, що бачив Фірташа лише двічі у житті.[42] У липні 2017 року Антимонопольний комітет оштрафував Фірташа на 10 % від доходів холдингу Ostсhem.[43]

Президентство

Зустріч з віце-президентом США Джо Байденом у день інавгурації Президента України

Узяв участь у президентських виборах 2014 року, де отримав 54,7 % голосів, перемігши в першому турі. Порошенко став наймолодшим президентом України.[44] На виборах виступав в альянсі з Кличко Віталій Володимирович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Віталієм Кличком(про це було проголошено 29 березня 2014 — на з'їзді УДАРу). Слоган передвиборчої кампанії Порошенка — «Жити по-новому».

Приведений до присяги 7 червня 2014 року.[45] Того ж дня взяв на себе повноваження Верховного Головнокомандувача ЗСУ.[46]

Під час інавгураційної промови Порошенко заявив, що використає дипломатичний досвід для підписання міжнародного договору, який прийшов би на зміну Будапештського меморандуму і зміг би надати надійні гарантії миру й безпеки, аж до військової підтримки в разі загрози територіальній цілісності.[47][48]

Війна на сході України

20 червня 2014 року Порошенко під свого першого робочого візиту на Донбас оголосив перемир'я з 18:30 до 27 червня. Він заявив, що це робиться для того, щоб терористи могли скласти зброю, а ті, хто цього не зроблять, будуть знищені.[49] Під час поїздки він представив свій мирний план з урегулювання конфлікту в Донецьку та Луганську, який передбачав децентралізацію й дострокові вибори на Донбасі.[50] Але перемир'я було одностороннім, оскільки бойовики продовжили обстрілювали позиції сил АТО. Під час «перемир'я» мав декілька телефонних розмов у нормандському форманті з Путін Володимир Володимирович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D1%82%D1%96%D0%BD_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Путіним, Меркель та Олландом.[51] 27 червня, в день підписання Угоди про асоціацію з ЄС, перемир'я було продовжено ще на 72 години.[52]

О 22:00 30 червня після закінчення терміну дії одностороннього припинення вогню, Порошенко заявив: «Ми будемо наступати і звільняти нашу землю».[53] Станом на 27 липня в Донецькій та Луганській областяхукраїнською армією було визволено понад 60 міст та сіл.[54] 27 серпня на територію України були введені регулярні російські війська,[55] внаслідок чого Україна втратила значні території і 7 вересня була змушена підписати Мінський протокол.[56] Проте, напруження на Сході зберігалось.

12 лютого 2015 року у Мінську Порошенко, Путін, Меркель та Олланд підписали Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод.[57] 2 жовтня того ж року на зустрічі «нормандської четвірки» було домовлено про відведення легкого озброєння калібром менше 100 мм, а також танків й мінометів. Представники ОБСЄ мали отримати доступ до всіх окупованих територій, включно з українсько-російським кордоном.[58][59] 8 жовтня Порошенко заявив, що вибори на окупованому Донбасі можуть відбутися лише після виведення російських військ.[60]

Україна добилася, що її західні партнери прийняли трактування Києва згідно якого реалізації політичних пунктів Мінських угод має передувати виконаня всіх безпекових вимог. Під час зустрічі із Путіним у травні 2017 року Ангела Меркель прямо вимагала від лідера Кремля припинити війну на території України. Вона поставила умову: політичні питання Донбасу можна вирішувати лише після закінчення гарячої фази бойових дій.[61]

На брифінгу з президентом України Петром Порошенком у Парижі президент Франції Еммануель Макрон вказав на агресію Росії на Донбасі: «Агресія виходить з Росії, тобто агресором є не Україна. Також ми визнаємо, що анексія Криму є незаконною, значить, ми всі знаємо, хто розв'язав війну і хто створив цю ситуацію і в якій ситуації ми знаходимося».[62]

18 січня 2018 року Верховна Рада України прийняла президентський законопроект «Про деокупацію Донбасу», де Росія офіційно визнається державою-агресором і фіксується окупація частини України Російською Федерацією. 22 січня під час виступу з нагоди Дня Соборності України Президент Порошенко зазначив, що цей закон не суперечить мінським домовленностям і зазначив: «Агресору не подобається, коли його називають агресором. На злодії шапка горить і він хоче уникнути міжнародної відповідальності за свої злочини»[63]. 20 лютого закон був підписаний Петром Порошенком[64].

17 березня того ж року у інтерв'ю німецькому виданню «Westdeutsche Zeitung» Порошенко заявив, що на Сході України «не заморожений конфлікт, а спекотна війна… Українські солдати постійно гинуть від російських снайперів». Посилаючись на супутникові знімки він повідомив, що на території України використовуються близько 1000 артилерійських озброєнь, 300 ракетних систем та 700 російських танків і підкреслив, що «поки російські бойовики діють на українській землі, Мінські угоди не мають шансів». Ключовим пунктом для здійснення Мінських угод він назвав створення миротворчої місії на Донбасі, яка знешкодить бойовиків, а антиросійські санкції можуть бути зняті лише після того, «коли останній російський солдат зникне із Донбаського регіону та Криму»[65].

30 квітня офіційно оголосив про закінчення АТО на Донбасі, яка тривала чотири роки та наказав розпочати Операцію Об'єднаних сил[66]. Порошенко заявив, що ООС закінчиться лише тоді, коли всі українські міста та села будуть звільнені від російського окупанта[67].

19 травня підписав указ, яким увів в дію рішення РНБО про остаточне припинення участі України у роботі структурних органів СНД[68].

28 серпня 2018 р. заявив про те, що дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ буде припинено. Порошенко доручив МЗС України підготувати для цього необхідний пакет документів[69][70]. 3 вересня він пояснив, що Україна не денонсує Договір про дружбу з Росією, бо це складна й тривала процедура, а відмовляється його продовжувати[71]. 6 вересня РНБО підтримала пропозицію президента щодо непродовження Договору про дружбу з Росією на наступні 10 років. 17 вересня Президент Порошенко підписав указ про припинення даного Договору[72].

Внутрішня політика

Розпуск парламенту

Під час президентської передвиборчої кампанії Порошенко обіцяв розпустити ВРУ. 24 липня 2014 року розпалася парламентська коаліція Європейський вибір, з неї вийшли: УДАРСвобода та Батьківщина, що надало Президенту право через два місяці розпустити Раду.

Увечері 25 серпня 2014 року Порошенко оголосив про розпуск ВРУ й оголосив про проведення 26 жовтня дострокових виборів до парламенту. Під час виступу він заявив, що вибори допоможуть позбутися п'ятої колони й симпатиків бойовиків-сепаратистів у Верховній Раді.[73]

На парламентських виборах Петра Порошенка «Солідарність»" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0_%D0%9F%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%C2%BB">Блок Порошенка, до складу якого увійшла партія «УДАР» Кличко Віталій Володимирович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Кличка, набрав 21,81 % голосів та виборов більшість місць у Верховній Раді (132 депутати). 27 листопада Блок Порошенка увійшов до складу коаліції Європейська Україна.[74]

Люстрація

Докладніше: Люстрація в Україні

9 жовтня Порошенко підписав закон «Про люстрацію», який був ухвалений Верховною Радою 16 вересня. Фінальна версія закону обмежує право для високопосадовців режиму Януковича займати посади в органах влади на 10 років, іншим — на 5.[75]. Згідно із законом «Про люстрацію» заборона на зайняття посад на 10 років застосовується для осіб, які займали не менше одного року посади у період від 25 лютого 2010 до 22 лютого 2014 року.[76][77]

Станом на 11 липня 2015 року було звільнено з державної служби вже понад 620 осіб, а станом на 19 вересня 2015 року було звільнено 760 чиновників, близько 80 чиновників ще проходили перевірку,[78][79][80] а вже станом на середину липня 2016 року згідно з інформацією Єдиного державного реєстру осіб було звільнено 923 особи.

Стратегія розвитку «Україна-2020»

12 січня 2015 року Президентом Порошенком був підписаний Указ Про стратегії надійного розвитку «Україна-2020», яка включає у себе 62 реформи. З них пріоритетними є 8 реформ та 2 програми. Метою реформ є досягнення європейських стандартів життя.[81]

7 квітня 2015 року Порошенко підписав закон «Про суспільне телебачення та радіомовлення».[82]

Антикорупційне бюро

14 жовтня Петро Порошенко підписав указ про створення Національної ради з питань антикорупційної політики, як консультативно-дорадчого органу при президенті.[83] Також Рада прийняла Закон про прокуратуру, який забороняє прокуратурі право втручатися в цивільне життя, чинити вплив на громадян та бізнес.[84]

Того ж дня ВРУ підтримала створення Антикорупційного бюро, після чого Порошенко своїм указом призначив членами конституційної комісії Національного Антикорупційного бюро Рефата ЧубароваЄвгена Захарова та Ярослава Грицака.[85] Сам Порошенко спочатку підтримував ідею, щоб Антикорупційне бюро очолив іноземець. Розглядалися кандидатури американських, грузинських фахівців, проте вони не пройшли конкурс і 16 квітня 2015року Порошенко оголосив директором Антикорупційного бюро екс-прокурора Артема Ситника.[86]

Деолігархізація

19 березня 2015 року Верховна Рада прийняла зміни до закону про акціонерні товариства, яким знизила кворум для проведення загальних зборів аукціонерів для усіх акціонерних товариств незалежно від їх виду власності до 50 %+1 акція в 2015 році.[87] Однією з головних цілей законопроекту було повернення державі контролю над Укрнафтою, близько 43 % акцій якої контролював менеджмент Коломойського та 50 %+1 — держави.[88] 25 березня закон про внесення змін до закону України «Про акціонерні товариства» був підписаний Президентом. Коментуючи конфліктну ситуацію навколо «Укрнафти» й подальшу відставку Коломойського, Порошенко заявив, що це початок деолігархізації країни.[89][90]

Внаслідок деолігархізації найбільше постраждав Дмитро Фірташ, який втратив контроль над значною частиною активів та дніпровський олігарх Коломойський. 18 грудня 2016 року 100 % акцій ПриватБанку Коломойського було переведено у власність держави — (Міністерству фінансів). Порошенко пояснив націоналізацію «ПриватБанку» тим, що «від стану справ в цьому банку залежить вся фінансово-економічна ситуація в країні», також він запевнив, що попередні власники визнали необхідність змінити власника.[91]

Найменше від «деолігархізації» постраждав Рінат Ахметов.[92][93] Деякі українські журналісти, зокрема С. Лещенко звинувачують Президента Порошенка у створенні власного олігархічного клану для того, щоб гарантувати довгострокове перебування при владі[94]. Водночас, за даними міжнародного видання Bloomberg, статки Ахметова із січня 2013 року скоротилися з $22,4 млрд до $3,5 млрд[95].

«Олігархія кучмівських часів, хай і повільно, але втрачає свої позиції. З кожним роком, в рейтингу ста найбагатших людей країни з'являється все більше підприємців, які зробили свої статки без преференцій та політичної підтримки», — так журнал «Фокус» в рейтингу за 2017 рік підбив підсумки деолігархізації.[96]

28 лютого 2018 р. під час своєї прес-конференції «Виклики-2018» Порошенко заявив, що жоден із олігархів не має на нього впливу та зазначив, що держава повернула у свою власність «Укртелеком», що належав Ахметову[97][98].

Декомунізація

Докладніше: Декомунізація в Україні

22 липня 2014 року Верховною Радою було прийнято закон, який дав дозвіл на розпуск фракції комуністів.[99]

15 травня 2015 року П. Порошенко підписав чотири «декомунізаційні» закони, зокрема «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».[100] Заборонялася радянська символіка, засуджувався комуністичний режим, відкривалися архіви радянських спецслужб та визнавалися борцями за незалежність України УПА та інші організації. 17 травня Порошенко заявив, що він «зробив те, що мусив» і закликав не допускати нового червоного чи коричневого геноциду супроти українського народу.[101]

24 липня 2015 в ході декомунізації Міністерство юстиції заборонило КПУ брати участь у місцевих, парламентських та президентських виборах, як такій, що порушує українське законодавство.[102][103][104] Таким чином, КПУ та інші компартії було позбавлено статусу політичних.

17 грудня 2015 року окружний адміністративний суд Києва заборонив діяльність КПУ.[105] До 23 серпня 2016 року в процесі декомунізації по Україні демонтовано понад 1,3 тисяч пам'ятників Леніну та було перейменовано 987 населених пунктів та 26 районів.[106]

Децентралізація

Однією з головних передвиборчих обіцянок Петра Порошенка була децентралізація влади. Він не раз підкреслював, що це не матиме нічого спільного з федералізацією. 3 березня 2014 року Порошенко підписав указ про створення Конституційної комісії, яка розробляла б зміни до Конституції, що стало початком нового етапу конституційної реформи.[107][108][109][110]

24 червня зміни до Конституції України були схвалені Венеційською комісією.[111] 1 липня Порошенко заявив, що децентралізація не означатиме послаблення центральної влади в таких питаннях, як оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання громадянських свобод.[112] Президент матиме право розпустити органи місцевого самоврядування у випадку, якщо ті порушуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України, а особливого статусу Донбасу проект змін до Конституції не передбачає.

Проект передбачав можливість специфічного порядку здійснення місцевого самоврядування в окремих одиницях Донецької та Луганської областей.[113][114] Порошенко заявив, що для нагляду за додержанням законів будуть призначатися префекти, які не матимуть повноважень втручатися в управління й фінансові потоки.[115]

В першому читанні зміни до Конституції підтримали 265 депутатів[116]. 9 вересня на засіданні Ради регіонів Порошенко заявив, що внесення змін до Конституції залежатимуть від виконання мінських угод і у випадку введення воєнного стану Конституція не змінюватиметься.[117] Однак, адмінреформа децентралізації продовжилася.

28 серпня 2016 року у семи об'єднаних громадах пройшли перші вибори місцевих голів та депутатів[118][119], 18 грудня вибори відбулись у 144 територіальних об'єднаних громадах. На них обиралися сільські голови, селищні голови, міські голови та старости.[120]

Станом на червень 2017 року було об'єднано 413 громад, а децентралізація була найбільш успішною реформою в Україні. За даними експертів Асоціації міст України у 2017 році кількість дотаційних місцевих бюджетів знизилася завдяки децентралізації на 24 %, а кількість бюджетів-донорів зросла на 12,5 %. Такі висновки підтверджуються данними Мінрегіону України, згідно з якими доходи до місцевих бюджетів за 2015 р. становили 99,8 млрд грн. У 2016 р. ця цифра становила 144 млрд грн.[121]

18 червня 2018 р. пообіцяв, що поки буде при владі не допустить ревізії курсу на децентралізацію, бо вона відповідає інтересам усіх українців. У січні-травні 2018 року надходження до загального фонду місцевих бюджетів збільшилась на 24 % порівняно з аналогічним періодом минулого року[122]. Крім того, Порошенко заявив, що «децентралізація на багато років стала дуже ефективним щепленням від федералізації»[123].

Реформування армії

Слов'янськ, липень 2016

Під час передвиборчої кампанії Порошенко також обіцяв реформування оборонного сектору й поступовий перехід армії на стандарти НАТО.[124] Реформування армії було одним з головних пунктів варіанту коаліційної угоди — 2014 від Блоку Порошенка.[125]

У 2015 р. батальйони територіальної оборони які за словами Порошенка, губернатори вважали своїми «кишеньковими збройними силами»,[126] були вертикально інтегровані в структуру ЗСУ. Того ж року Порошенко заявив, що «Україні потрібно відходити від стандартів радянської армії» і запроваджувати нові українські традиції, тому в українській армії з'являться звання хорунжий — замість молодшого лейтенанта й бригадний генерал — молодше генеральське звання. Порошенко заявив, що заміна звання молодшого лейтенанта на хорунжого повністю відповідає українським традиціям і стандартам НАТО.[127][128][129]

2 вересня РНБО схвалила проект нової редакції Воєнної доктрини України. Згідно з нею: Росія головний противник України, а також затверджується відмова від політики позаблоковості та затверджує стратегічний курс на євроантлантичну інтеграцію.[130] 3 вересня Порошенко заявив, що до 2020 року українська армія має перейти на стандарти НАТО.[131] 24 вересня Порошенко підписав указ «Про нову редакцію Воєнної доктрини України.»[132]

6 червня 2016 року Петро Порошенко підписав указ про введення в дію рішення РНБО «Про стратегічний оборонний бюлетень України» — Державну програму розвитку ЗСУ, дорожню карту оборонної реформи з визначенням шляхів її впровадження на засадах і принципах НАТО[133]. 26 липня підписав закон, яким було завершено процес створення Сил спеціальних операцій ЗСУ.[134] 2016 зарплати військовослужбовців було підвищено втричі.[135] 6 вересня Порошенко повідомив, що українська армія вже на 75 % контрактна,[136] а 15 грудня заявив, що мобілізація в Україні зупинена і на фронті лише воїни-контрактники.[137]

31 грудня 2016 року заявив, що у 2016 році в ЗСУ було укладено контракти із 70 тис. осіб.[138] Повний перехід на контрактну службу планується завершити до 2020 року, набравши 250 тисяч воїнів.[139][140]

23 березня 2017 року Президент Порошенко ввів у дію рішення РНБО про державну програму розвитку ЗСУ до 2020 року[141][142].

Американський стратегічний радник високого рівня Джон Абизейд оцінив якість реформування української армії за останні роки. Так, під час зустрічі з головою Генштабу генералом Віктором Муженком він заявив, що «вражений масштабами змін, які зазнали ВСУ за останні два роки».[143]

Станом на липень 2017 року за стандартами НАТО у Збройних Силах України підготовлені 28 повноцінних бойових підрозділів.[144]

3 вересня 2018 р. Петро Порошенко закликав Верховну Раду внести зміни до законодавства, що дозволить закріпити нове військове вітання «Слава Україні!» і відповідь «Героям слава!»[145]. Крім того, він закликав змінити вимогу звернення до військовослужбовців «товариш» на «пан». Вперше військове вітання «Слава Україні!» використовували 24 серпня на параді з нагоди Дня Незалежності[146].

Сприяння створенню Єдиної помісної православної церкви

19 березня 2016 року під час візиту до Стамбула Петро Порошенко вперше особисто зустрівся із Вселенським патріархом Варфоломієм І. Після зустрічі український Президент повідомив, що обговорив з патріархом «єдину помісну церкву, яку прагне і чекає український народ». Варфоломій у свою чергу пообіцяв «молитися за мир і єдність в Україні».[147]

Митрополит Київський та всієї України Епіфаній, Вселенський патріарх Варфоломій та Президент України П. Порошенко. 5 січня 2019

9 квітня 2018 року Президент Порошенко знову зустрівся із Варфоломієм у його офіційній резиденції. Вже 17 квітня Порошенко офіційно звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія І з проханням «надати томос про автокефалію українській помісній православній церкві». 19 квітня того ж року депутати Верховної Ради підтримали постанову про підтримку звернення президента до вселенського патріарха Варфоломія про надання томосу на автокефалію православної церкви в Україні. Під час свого виступу у парламенті П. Порошенко наголосив, що отримання автокефалії автокефалії православною церквою в Україні не означатиме, що вона стане державною. Він відзначив, що отримав відповідне звернення від Української православної церкви Київського патріархату та від Української Автокефальної православної церкви й підкреслив, що ця церква буде незалежною від Москви.[148][149]

15 грудня у Києві відбувся об'єднавчий собор Української помісної православної церкви, на якому був присутній Порошенко.[150] Результатом об'єднавчого собору стало утворення автокефальної православної церкви на території України — Православної церкви України. 5 січня 2019 року патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію об'єднаної Православної церкви України. У неділю, 6 січня Вселенський патріарх у Стамбулі передав ТомосМитрополиту Київському і всієї України Епіфанію. У храмі був присутній Петро Порошенко разом з українською делегацією.[151]

Судова реформа

5 лютого 2015 року Верховна Рада проголосувала за направлення до Конституційного суду законопроекту про скасування недоторканності народних депутатів та суддів, внесеного до парламенту Порошенком.[152]

24 лютого Порошенко підписав закон «Про забезпечення права на справедливий суд», що передбачає конкурсний вибір суддів, тотальну переатестацію чинних суддів, перелік можливостей відсторонення суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.[153][154]

Вища рада правосуддя

2 червня 2016 року Рада 335-ма голосами підтримала Закон «Про внесення змін до Конституції» щодо правосуддя. Згідно із законом кандидатуру на посаду судді подається президенту Вищою радою правосуддя. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом. Голову Верховного Суду обирає та звільнює Пленум Верховного Суду.[155]

13 липня Порошенко підписав закон «Про судоустрій і статус суддів», який передбачає проведення кваліфікаційних іспитів, перевірку кандидатів у судді в рамках законодавства з протидії корупції та конкурс на заміщення посад. Після цього Рада правосуддя вносить кандидатуру президенту України.[156]

21 грудня 2016 року Закон про Вищу раду правосуддя було ухвалено ВРУ. Вища рада правосуддя буде колегіальний орган державної влади та суддівського управління метою якого є забезпечити незалежність судової влади, матиме право лишати недоторканності судей, які підозрюються у кримінальних злочинах, складатиметься з 21 члена, 10 з котрих вибиратиме з'їзд суддів, по два назначатиме Президент, Верховна Рада, з'їзд адвокатів, всеукраїнська конференція прокурорів та представників вищих юридичних навчальних закладів.[157][158]

3 січня 2017 року закон «Про Вищу раду правосуддя» був підписаний президентом Порошенком, який наголосив, що цей орган прибирає політичну складову в судовій гілці влади — з механізмів призначення, переведення, звільнення та надання згоди на затримання або арешт судді[159].

Судовою реформою передбачається реорганізацію Вищої ради юстиції на Вищу раду правосуддя до 2019 року. 13 липня 2017 року Верховна Рада прийняла в цілому нову редакцію закону про Конституційний суд України, який передбачає зміну структури, повноважень КС, а також встановлення процедури розгляду конституційної скарги. Також вводиться конкурсний порядок відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду.[160]

Електронні декларації

16 березня 2016 року Порошенко підписав закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання посадовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в 2016 році».[161] Спочатку планувалося, що електронне декларування має бути запущено з 2017 року.[162] Електронне декларування активів посадовців розпочало роботу з опівночі 1 вересня 2016-го, однак з технічними проблемами.[163][164]

Станом на кінець 30 жовтня 2016-го в системі було зареєстровано 112.419 документів.[165] Про своє майно не відзвітували сім народних депутатів.[166] 1 січня 2017 року в Україні розпочалась друга хвиля електронного декларування. Закон про електронне декларування передбачає кримінальну відповідальність за приховування доходів, якщо внесені дані відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної зарплати — 344—450 гривень. У законі передбачено позбавлення волі терміном до двох років, покарання у вигляді штрафу від 2,5 до 3,5 тисяч.[167][168]

Підняття мінімальної зарплатні

27 жовтня 2016 року Кабмін прийняв рішення про підвищення з 1 січня 2017 року заробітної платні вдвічі. Це мало позначитись на 4 млн українців і мало на меті боротьбу з бідністю. З 1 січня 2017 року мінімальна зарплата становила 3 200 гривень на місяць, в той час як в 2016 — 1.500 грн.[169] Також на 50 % було піднято зарплатню вчителям[170]. З 1 січня 2018 р. мінімальна зарплатня збільшилась до 3 723 грн.[171]

Антирейдерський закон

28 жовтня 2016 року Порошенко підписав закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», що передбачає захист прав власності, економічних інтересів громадян та інвесторів, зменшення ризиків незаконного заволодіння майном. Для замовників, виконавців і організаторів рейдерського захоплення передбачається кримінальне покарання з ув'язненням до 10 років. За незаконні дії нотаріусів під час перереєстрації майна чи бізнесу передбачається позбавлення волі терміном до 8 років.[172][173]

Освітня реформа

25 вересня 2017 року Президентом Порошенком було підписано Закон «Про освіту», який був прийнятий Верховною Радою 5 вересня і дозволяє провести всеосяжну освітню реформу[174]. Даним законом вводиться 12 річна середня освіта, мовою навчання визнається українська, нацменшини зможуть вчитися рідною мовою до 5-го класу, після чого всі предмети будуть викладатися лише українською. Це викликало стурбованість таких країн як Угорщина, Болгарія, Греція та Румунія. 30 вересня 2017 р. посол Угорщини в Україні заявив, що Будапешт не підтримуватиме жодну ініціативу України на міжнародній арені до зміни мовної статті (стаття 7) закону «Про освіту»[175].

Згідно з реформою директори шкіл обиратимуться за конкурсом, на період не більше двох термінів по 6 років. Також закон передбачає мінімальну зарплату вчителям не менше трьох мінімальних зарплат (9 600 гривень станом навересень 2017 року).

Підтримка української мови

31 травня 2018 р. Порошенко підписав Указ «Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України». Указом передбачено затвердження цільової програми на 2018—2028 роки, спрямованої на забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури. Водночас він запевнив, що дбатиме про збереження прав національних меншин України.

Запровадження мовних квот на радіо і телебачення Президент Порошенко оцінив позитивно[176]. На його переконання це сприяло популяризації української мови[177].

Зовнішня політика

Зовнішня політика Президента Порошенка спрямована на поглиблення співпраці з НАТО, ЄС та США, досягненні газової незалежності від Росії, створення міжнародної коаліції на підтримку України, а також запровадження та посилення антиросійських санкцій.

27 червня 2014 року Порошенко в Брюсселі підписав Угоду про асоціацію з Європейським союзом, чого в 2013 році не зробив Янукович Віктор Федорович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Янукович, що стало однією з причин початку Євромайдану .[178][179] 30 травня 2017 року Угода була ратифікована Сенатом Нідерландів. Це рішення підтримали 50 членів Сенату, ще 25 проголосували проти[180]..

18 вересня під час виступу в Конгресі США Порошенко закликав надати Україні більше політичної підтримки та надання нелетального та летального військового обладнання, а також статус союзника поза НАТО.[181][182]Наступного дня провів переговори з президентом США Бараком Обамою, який повідомив, що США розширять допомогу Україні в економічній сфері та у вирішенні питань безпеки[183]29 грудня того ж року Порошенко підписав законопроект про відмову від позаблокового статусу.[184][185][186]

6 липня 2017 р. схвалив внесення змін до Законів України «Про основи національної безпеки» та «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», якими членство в НАТО визначене як пріоритетний національний інтерес.[187]10 липня Президент заявив, що Україна знову ставить на порядок денний питання про запровадження Плану дій щодо набуття Україною членства у НАТО.[188]

20 червня 2017 року відбулась перша зустріч між Президентом України П. Порошенком та президентом США Дональдом Трампом. Під час зустрічі обговорювалася військово-технічна та економічна співпраця між Україною та США, було наголошено, що США й надалі підтримують Мінські домовленості[189][190].

Президент Порошенко заявив, що передав Д. Трампу докази, які підтверджують присутність російських військ на Донбасі, Україна досягла домовленості зі США про можливість закупівлі 2 млн тонн вугілля[191]. Також підіймалося питання про визнання Конгресом США Голодомору 1932-33 років геноцидом[192][193].

26 червня під час візиту до Парижа Порошенко вперше зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном. Після зустрічі Президент України заявив, що незабаром «нормандська четвірка» зможе представити суспільству новий план з деокупації та реінтеграції Донбасу, який може отримати назву «формула Макрона»[194][195]. Під час зустрічі Макрон наголосив, що між Україною та Францію є дуже давні стосунки та глибока історія і згадав про Анну Київську[196]. Також президент Франції заявив, що Росія є агресором і назвав анексію Криму незаконною[197].

7 лютого 2019 р. Верховна Рада ухвалили у другому читанні законопроект про закріплення в Конституції стратегічного курсу України на членство у Європейському Союзі й НАТО. Таке рішення підтримали 334 народних депутати. Перед ухваленням законопроекту перед депутатами виступив П. Порошенко. Він висловив впевненість у тому, що Україна стане членом ЄС та НАТО[198]. У Європейському Союзі відповіли, що кожна країна має право вносити зміни до своєї Конституції та визначати стратегічні цілі, але нагадали про необхідність повної імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС[199]. Представник ЄС в Україні Хюг Мінгареллі сказав, що Україна має величезний економічний та соціальний потенціал і зможе подати заявку на вступ до ЄС. Мінгареллі наголосив, що Україна є однією з головних країн-партнерів для Європейського Союзу, а також відзначив, що для ЄС важливо мати стабільного та заможного сусіда[200].

Енергонезалежність від Росії

29 травня 2014 року Порошенко заявив, що Україна не купуватиме в Росії газ ціною 500 доларів, а завозитиме реверсний газ, скорочуватиме споживання та розвиватиме видобуток сланцевого газу, побудує термінал для зрідженого газу. Порошенко сподівався на реверсні поставки та скраплений газ зі США.[201]

За перші десять місяців свого президентства мав близько 60 розмов та 11 зустрічей з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.[202]

Протягом перших двох років Порошенко здійснив 46 закордонних візитів, перебуваючи за межами країни 81 день, з яких найдовше у США — 9 діб[203].

За третій рік свого президентства, у 2016—2017 роки Порошенко провів 225 міжнародних зустрічей, провів 79 телефонних переговорів та брав участ у 38 суспільних заходах з представниками інших країн та міжнародних організацій. Найбільше зустрічей за цей час було з представниками США та Німеччини: 37 та 26. Із представниками Євросоюзу за третій рік президентства Порошенка було 44 контакти, на другому місці було НАТО — 14 контактів[204][205].

В університеті Цюриху 19 січня 2015 року заявив, що через два роки Україні не буде потрібен російський газ і що Україна вживає заходи щодо зміцнення енергетичної безпеки, запущений реверс газу з інших країн Європи.[206]

21 січня 2015 року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі зазначив, що Україна споживає 40 млрд м3російського газу (раніше споживала 70 млрд м3 газу щороку) і побудує прозорі ринки електроенергії та вугілля.[207] Станом на 22 вересня 2016 року Україна не купувала газу в Росії 300 днів.[208]

29 січня 2016 року Порошенко заявив:

·         Україна стала незалежною від російського газу,

·         Україна купує газ в Європі, який обходиться їй дешевше, ніж російський,

·         Україна пережила першу зиму без російського газу.[209]

21 липня 2017 року після зустрічі із президентом США Д. Трампом Петро Порошенко повідомив про домовленість щодо постачання як мінімум 2 млн тон вугілля із Пенсильванії по конкурентним цінам. 14 липня між українською державною компанією «Центренерго» та американською компанією «XCoal Energy & Resources» було підписано угоду про постачання в Україну американського вугілля. До кінця 2017 року Україна має отримати 700 тисяч тон антрацитового вугілля[210]. Ціна першої партії у 85 тисяч тон, що надійде на початку вересня становитиме 113 доларів США за тону. У посольстві США підписання угоди назвали «важливим кроком для енергетичної безпеки» України[211].

Вільна торгівля між Україною та Канадою

11 липня 2016 року між Україною та Канадою було підписано Угоду про про зону вільної торгівлі. 14 березня 2017 року Угоду ратифіковано ВРУ. Того ж дня Порошенко заявив, що ця угода є символом довіри до України та визнанням прогресу в проведені реформ.[212][213] 3 квітня закон про ратифікацію Угоди було підписано президентом[214].

Безвізовий режим з ЄС

Підписання безвізового режиму. 17 травня 2017

Під час президентства Петра Порошенка Україна закінчила виконання необхідних процедур для отримання безвізового режиму з Євросоюзом. Наприкінці 2015 року ЄС офіційно визнав виконання Україною усіх умов візової лібералізації, проте запровадження безвізу затягнула криза з біженцями.

6 квітня 2017 року за надання безвізового режиму для громадян України проголосував Європейський парламент. За внесення України до списку держав, громадянам яких скасовуються визові вимоги проголосував 561 депутат Європарламенту, 26 квітня надання українцям безвізу підтримали посли держав-членів Євросоюзу, 11 травня відповідне рішення було ухвалено Радою міністрів сільського господарства та рибальства. 17 травня рішення про безвізовий режим для України підписали Голова Європейського парламенту Антоніо Таяні та представником Мальти, яка головувала в ЄС. Президент Порошенко теж був присутній на церемонії підписання[215]. Опівночі на 11 червня 2017 року українці отримали право на безвізові поїздки до країн ЄС[216][217]. Петро Порошенко назвав цю подію «остаточним і безповоротнім розставанням з Москвою»[218].

Канцлер ФРН Ангела Меркель під час щорічного прийому представників дипломатичного корпусу в замку Мезеберг заявила, що без «напористості» українського президента Петра Порошенка скасування віз для українців навряд чи стало б можливим.[219] У 2017 році безвізом змогли скористатися 400 тисяч українців з біометричними паспортами[220][221]. Вже станом на 3 січня 2019 р. безвізовим режимом скористалися 2 млн українців. Того ж місяця П. Порошенко повідомив, що «кількість країн, куди українці можуть безвізово подорожувати або отримувати візу на кордоні, дорівнює 131 країні»[222][223].

Закордонні візити

Станом на вересень 2015 року, з початку свого президентства Порошенко відвідав 17 країн світу. Він здійснив дві подорожі як лідер президентських перегонів ще до інавгурації на посаду Президента. Зокрема, Порошенко подорожував до Варшави 4 червня 2014 року на заходи з нагоди 25-річчя початку демократичних перетворень в Польщі.

6 червня 2014 року Порошенко здійснив подорож до Бенувіля (Франція) як персональний гість Президента Франції Франсуа Олланда на заходах, присвячених 70-ій річниці висадки союзницьких військ у Нормандії.

У 2017 році Порошенко здійснив 26 закордонних візити у 18 країн світу. З них 2 візити були державні, 7 — офіційні та 17 — робочі. 15-17 травня Президент Порошенко з державним візитом відвідав Мальту, а 17-19 липня — Грузію. З 31 жовтня по 1 листопада Порошенко перебував з офіційним візитом у Саудівській Аравії, а 17-18 листопада — у Португалії. Найбільше закордонних робочих візитів було зроблено у Францію, три робочі візити у Німеччину та два — до США[224].

Замахи на життя

У 2017 році СБУ повідомляла про розслідування двох кримінальних проваджень за фактами можливих замахів на життя Петра Порошенка[225]. Того ж року керівник УДО Валерій Гелетей розповів, що у червні 2014 р. українські спецслужби вилучили вибуховий пристрій, який хотіли використати для замаху на президента. За його словами, саморобний вибуховий пристрій намагалися закласти біля в'їзду до Адміністрації президента[226].

31 січня 2019 року Гелетей повідомив, що у 2018 році було попереджено близько 11 замахів на життя Порошенка[227].

Участь у виборах президента України 2019

Рейтинг президента Порошенка поступово знижувався після виборів 2014 року й протягом 2016—2017 років не перевищував 10-15 % підтримки[228]. Влітку 2018 року соціологічні дослідження свідчили, що президентський рейтинг впав нижче 10 %, що унеможливлювало б його потрапляння до другого туру виборів. Наприкінці 2018 року підтримка Петра Порошенка почала зростати не в останню чергу завдяки новинам про отримання томосу Православною церквою України та піар-кампанії щодо цієї події[229][230]. До середини передвиборчої кампанії рейтинг Порошенка зрівнявся з рейтингом Тимошенко Юлія Володимирівна" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%AE%D0%BB%D1%96%D1%8F_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0">Юлії Тимошенко: у лютому-березні 2019 року відповідно до результатів соціологічних досліджень Порошенко і Тимошенко поділяли 2-3 місця (після Володимира Зеленського), а різниця їхньої підтримки нерідко коливався у межах статистичної похибки[231][232][233].

29 січня 2019 під час форуму «Від Крут до Брюсселя. Ми йдемо своїм шляхом», який був приурочений до 101-річчя боїв під Крутами Порошенко публічно заявив, що вдруге буде балотуватися в президенти. Також він пообіцяв, що до 2024 року Україна подасть заявку на вступ до Євросоюзу, а також отримає і почне виконувати план дій щодо членства в НАТО[234]. Передвиборчий штаб Порошенка очолив перший заступник глави Адміністрації президента Віталій Ковальчук[235]. Власну передвиборчу кампанію Петро Порошенко побудував на власних досягненнях під час своєї каденції, а саме: розбудові армії та отриманні безвізу з Європейським союзом та томосу[236], а також на гаслах про безальтернативності Порошенка в умовах війни[237]. Згідно з політичною програмою, до стратегічних пріоритетів Порошенка входять розвиток аграрного сектору, IT, високотехнологічні галузі з високою доданою вартістю (авіабудування та космічна галузь, суднобудування, оборонно-промисловий комплекс), перетворення України на транспортний хаб Східної Європи і туризм.[238]

Неофіційно передвиборчу кампанію Петро Порошенко розпочав 2018 року, коли на телебаченні під виглядом соціальної реклами транслювалися ролики про його досягнення на посту президента України. Вартість та джерела фінансування таких заходів лишилася невідомою, оскільки в Адміністрації Президента запит активістів з руху «Чесно» залишили без відповіді[239]. На потреби передвиборчої кампанії Петро Порошенко перерахував понад 415 млн гривень власних коштів, ставши відповідно до фінансових звітів ЦВК єдиним донором своєї кампанії. Рух «Чесно» підрахував, що сумарна вартість передвиборчої кампанії президента може перевищувати 500 млн гривень, а з урахуванням реклами 2018 року й понад 700 млн гривень[240].

Під час передвиборчої кампанії Петро Порошенко здійснив низку робочих поїздок у регіони України у рамках Ради регіонального розвитку, а також під час поїздок виступав на мітингах перед своїми прихильниками. Громадянська мережа «ОПОРА» звинувачувала Порошенка у використанні робочих поїздок з агітаційною метою[241], а кандидати в президенти Юлія Тимошенка та Гриценко Анатолій Степанович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Анатолій Гриценко з цього приводу позивалася до суду, але безрезультатно[242][243]. Після публікації у лютому-березні журналістського розслідування Bihus.info про оборудки на підприємствах «Укроборонпрому» та контрабанду з Росії запчастин для військової техніки фірмою, пов'язаною з сином першого заступника секретаря РНБО та давнього партнера Порошенка Олега Гладковськогота імовірне сприяння самого Гладковського цим махінаціям[244], мітинги за участі Порошенка почали блокуватися представниками партії Національний корпус. Кілька разів такі акції закінчувалися сутичками Нацкорпусу з поліцією[245][246][247].

Під час передвиборчої кампанії журналісти[які?] та міністр МВС Арсен Аваков описали[248] імовірну схему підкупу виборців в інтересах Петра Порошенка, що отримала назву «сітка»[249][250]. Такі «сітки» могли являти собою ієрархічну структуру агітаторів, які обираються з-поміж лояльних до кандидата виборців, яких виявляють штаби, опрацьовуючи анкети, зібрані під час ведення опитувань. Надалі таким агітаторам призначається грошова винагорода за власний голос на виборах, а також винагорода за кожного залученого додаткового агітатора-виборця до «сітки»[249]. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваковпов'язував виникнення «сіток» з народним депутатом від БПП Сергієм Березенком[250], а обсяг залучених коштів із державного бюджету міг становити до 1,5 млрд гривень (по 500—1000 гривень за кожний голос).[248]

Критика

Попри передвиборчі обіцянки продати свої активи у разі обрання президентом, Порошенко за три роки не продав жодного активу[251][252].

Зволікання із введенням воєнного стану

Під час своїх виступів Порошенко не раз називав війну на сході України«вітчизняною війною»[253][254][255] проте не ініціював введення воєнного стану, за що неодноразово піддавався критиці, як політиків так і громадськості[256][257]. Порошенко пояснив, що треба усвідомлювати наслідки воєнного стану для країни:

·         це заборонить постачання зброї та продукції подвійного призначення,

·         МВФ не дає гроші країнам, які перебувають у стані війни[258].

Останнє твердження було за місяць спростоване главою представництва МВФ в Україні Жеромом Ваше: «Що стосується можливого введення воєнного стану, то у МВФ немає формальних юридичних заборон, що перешкоджають продовженню співпраці в таких умовах. Ми вже співпрацювали з низкою країн, на території яких розгорталися воєнні конфлікти різної активності.»[259].

5 лютого 2015 року Порошенко заявив, що запровадить воєнний стан у випадку загострення ситуації на Донбасі, але це рішення означатиме обмеження демократії і свободи й загрожуватиме розвитку економіки[260][261].

Запровадження воєнного стану (листопад 2018)

Однак після захоплення росіянами українських моряків в Азовському морі 25 листопада 2018 року Петро Порошенко запровадив воєнний стан строком на 30 діб: з 14:00 26 листопада до 14:00 26 грудня 2018 року[262]. Таке рішення Президента України розкритикувала низка авторитетних західних ЗМІ, повідомляючи, що воєнний стан міг бути запроваджений через бажання Порошенка відкласти чергові президентські вибори[263][264][265]. Водночас інші західні ЗМІ акцентували на порушенні українського суверенітету з боку РФ, що змусило українську владу запровадити воєнний стан. При цьому повідомлялося, що Петро Порошенко запевнив не використовувати нову ситуацію в електоральних цілях[266][267][268].

На початку грудня США вчергове підтримали дії Петра Порошенка. Зокрема спеціальний американський представник з питань України Курт Волкер, розповів, що Росія напевно намагається вплинути на українські вибори, як це вона робила в Німеччині та Франції[269].

Річниці Євромайдану

21 листопада 2014 року у День Гідності та Свободи Порошенко в оточенні охорони прибув покласти квіти до хреста «Небесної сотні». Родичі загиблих на майдані звинувачували його в обмані, оскільки не було покарано жодного винного в розстрілі протестувальників майдану, не надано звання Героя України загиблим на майдані.[270] Того ж дня Порошенко присвоїв більшості загиблим на майдані звання Героя України.

21 листопада 2015 року підхід до пам'ятного хреста на алеї Небесної сотні було заздалегідь заблоковано працівниками правоохоронних органів. Це викликало обурення громадян, що прийшли вшанувати пам'ять загиблих.[271][272]

Офшорний скандал

В серпні 2014 року довірені люди відкрили в офшорній зоні декілька компаній на ім'я Порошенка. Широкій громадськості це стало відомо в березні 2016-го, коли відбувся публічний витік інформації юридичної фірми Mossack Fonseca, який назвали Панамськими документами.

З'ясувалося, що Порошенко причетний до офшору, який під час російсько-української війни продовжує торгувати з російським Газпромом.[273]

3 червня 2016 року Порошенко заявив, що офшорного скандалу не було, а компанія створювалася з метою продажі «Рошену», «рахунки не відкривалися, гроші не виводилися…і всі податки будуть сплачені в Україні» — пояснював Порошенко[274]. Один з критиків Президента, Віталій Шабунін визнав, що будь яких фінансових операцій через ці офшори не здійснювалось і предмету розгляду для фіскальних служб немає[275].

У фірмі «Авеллум», яка виступала юридичним радником Порошенка заявили, що створення компанії в іноземній юрисдикції було єдиним можливим шляхом для передання активів Порошенка в управління міжнародної трастової структури.[276] Також передачу «Рошену» в сліпий траст підтвердила компанія «Rotshild Trust», зазначивши, що відповідна угода була підписана 14 січня 2016 року після 12-ти місячних переговорів.[277]

Після подання Порошенком декларації за 2015 рік журналіст Дмитро Володимирович" href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D0%BF_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Дмитро Гнап відмітив невідповідності між його заявами щодо мети створення офшорної компанії.[278]

6 листопада 2017 були опубліковані Райські папери, в яких фігурували офшорні компанії Петра Олексійовича. Журналісти зазначають, що офшорні компанії могли бути створені для мінімізації податків, а не для передачі до «сліпого трасту», як обіцяв президент.[279][280][281]

Статки 

2014 року займав 6 місце в рейтингу найзаможніших українців, його статки налічували $1,3 млрд.

Після 2015 року був виключений зі списку Forbes.

Загальна сума доходів Порошенка за 2014 рік складала 368,9 млн грн. Він заявив, що за свій рахунок самостійно профінансував свою президентську кампанію.[282]

2015-го Forbes Україна оцінює статок Порошенка у $750 млн, ставлячи його на восьме місце у списку найбагатших людей України.[283]

За версією журналу Новое время та інвесткомпанії Dragon Capital, 2015 року Порошенко виявився єдиним у першій десятці найбагатших українських бізнесменів, чиї статки зросли у доларовому еквіваленті. Станом на кінець року його прибутки оцінювали в 970 млн доларів.[284]

Згідно з постановою № 493 Кабінету Міністрів України вiд 27 липня 2016 року щомісячна заробітна плата Президента України становить 28 тис. грн.[285]

Благодійність

Порошенко з 1998 року має свій благодійний фонд[286]. У червні 2008 року він надав багатодітній родині з 10 дітьми будинок вартістю $120 тис. у мікрорайоні Малі Хутори на Вінничині.[287] У червні 2009 року надав багатодітній родині дім у селі Сальник Калинівського району на Вінничині.[288]. 2009 року між Фондом та мерією Вінниці був підписаний договір, який передбачав реконструкцію та будівництво набережної річки Південний Буг, ремонт якої не проводився більше 40 років[289].

За інформацією радника Порошенка Юрія Бірюкова, той у 2014—2015 роках пожертвував 350 млн грн на потреби української армії.[290]

Сам Порошенко у фейсбуці з нагоди подання декларації за 2015 рік зазначив, що ним та підприємствами, де він виступає кінцевим бенефіціаром, на благодійність та підтримку армії у 2014—2016 роках перераховано близько 400 млн грн.[291]

Заявлено, що протягом 2014—2016 років Фонд пожертвував понад 700 млн гривень на благодійність. Половина цих грошей пішла на підтримку української армії (275 млн на матеріально-технічне забезпечення і 75 млн на благодійні фонди для ЗСУ), ще 350 млн — на інші соціальні та інфраструктурні проекти.[292]

 

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі