Блоги → Перегляд

В наступному житті роджуся в жидівки

Вівторок, 20:53, 14/05

Рейтинг
1 1
Переглядів
634

0
0

 

В наступному житті роджуся в жидівки

На превеликий жаль, на 70-у році життя українцем у вкотре незалежній вже 20-й(!!!) рік Україні я все більше схиляюся якраз до такого рішення. І насамперед - через глибоко усвідомлене, відверто зневажливе чи й навіть вороже ставлення аборигенів до кращих своїх синів та дочок. Вірніше, у світлі вашого продажного, в даному випадку -  європідлизування, з’явлюся на світ вже істотою офіційно безстатевою  – синодочкою чи дочкосином. Жидівським, однак.

Не знаю точно, як воно вийде насправді, але якщо помиратиму більш чи  менш типово для більшості землян, то потім проситиму у світі душ, щоб мене в житті наступному помістили тільки у сім’ю жидів. І якраз тому, що вони справді дбають про своїх одноплемінників по-людськи, а не по-тваринному. Чи й навіть ще гірше.

І мені тоді не потрібно буде якогось високородного походження, привілейованих умов життя чи купи талантів. Достатньо буде умов середніх для більшості тодішніх жидів. Звісно ж, якщо на той час на планеті будуть нормальні умови для життя взагалі. Чи, може, ці умови на той час якось і зміняться, але людський організм зуміє до них належно адаптуватися.

Бо єдине і достатнє, на що я сподіваюся у майбутньому житті – це жидівська етнічна солідарність, не менша, ніж серед них зараз. Щоб я зміг вільно і спокійно працювати на користь  свого етносу, а кожен з них – так же відповідно і на мене. А все решта -  спеціальність, трудовий внесок, патріотизм, здібності тощо – все це розвиватиметься у таких сприятливих умовах автоматично. Тим більше, що вже у житті цьому я напрацював настільки великий науковий внесок навіть для всього людства, що його  з верхом вистачить і на 10 майбутніх успішних індивідуальних життів.

Хоч, за українськими тваринними мірками мені ще нема чого нарікати на нинішнє своє життя серед українців. Справді, мою душу помістили до батьків-дідів навіть кращих, ніж в середньому. Головне – працьовиті і порядні. І нас із сестрою цьому посильно навчали. Звісно ж, практично, без жодних теоретичних обґрунтувань, а переважно особистим досвідом. Тому попервах таке виховання і справді відбувалося шляхом спроб і помилок.

Проте в цілому  можна навіть сказати, що вони для нас і жили. Звісно ж, в силу розуміння ними самими параметрів життєвого позитиву. Тому й траплялися суперечки та сварки внаслідок різного розуміння цього позитиву.

Адже ми із сестрою змалку тягнулися до знань, до наукового пояснення життя. А навкруги – приміське село, в якому більшовики традиційні українські сільські цінності успішно руйнували, а натомість пнулися прищепити стандарт «людина людині – вовк».

Зрештою, в цілому ми виросли такими, якими нас рідні і виховували. Щоправда – якраз в головному(на їхню думку) ми і розійшлися, бо  свідомо відійшли від одвічних українських стандартів життя тваринного та меншовартісного. Хоч і чесного та добросовісного. А наші рідні соціальних, загальнолюдських цінностей належно не розуміли. Насамперед в силу відсутності абстрактно-логічного мислення.

Але в підсумку якраз ці, загальнолюдські цінності та високий освітній і моральний рівень у поєднанні з паспортом українця і вилізли нам боком. З тієї простої причини, що одноплемінники наші щиро та свідомо і самі прагнуть жити тільки людьми всебічно поганими для себе. І нікому з ближніх не дозволяють ні на йоту відхилитися від цієї, як вони вважають, суті українства.

Звісно ж, ще на початку вивчення суспільства ми із сестрою доказово описали, чому українцям найгірше жити саме серед своїх. І пояснили чому. Та ще й розробили тактику і стратегію загальновигідного покращення. Проте зразу ж одержали одкоша, насамперед від найщиріших та найпатріотіших (щоправда, лише за їхніми запевненнями) одноплемінників. І це неофіційне  гоніння з того часу тільки наростає.

Нам, звісно, це дуже погіршує життя. Проте ми вже давно певною мірою притерпілися, бо знаємо, чому така доля неминуча для всіх новаторів в Україні, особливо – для аборигенів. А тому й нікуди не смикаємося, а продовжуємо посильно робити своє. Тобто, продовжуємо створювати нові доказові знання та хоч мікроскопічно поширювати їх серед  своїх хоч за паспортом.

Але, панове заздрісники, не поспішайте радіти – я цим текстом ще аж ніяк не хочу завершувати дане своє життя. А просто про всяк випадок трохи узагальнив деякі його підсумки. Тим більше в умовах, коли українці і справді великого досягли якраз у свідомій безконтактній депопуляції, тобто, вкороченні життя насамперед одноплемінникам.

Та й досвід цей може знадобитися іншим укрноваторам, особливо – молодшим від нас. Які ще мають певні можливості хоч трохи задовільно пожити хоч серед чужих. То їм цей досвід може дечим і придатися.

А хто зацікавиться глибше – то читайте наш блог тут: https://politiko.ua/blogs    

 

З повагою навіть до самопатріотів – Дмитро Клець, українець без меншовартості, нікчема на загальну вашу радість.

14 травня 2019 року.

Коментарі

0
Дмитре, так ти вже того, чи вам батьки не сказали? Хто цікавиться абстрактним мисленням, той апріорі не може бути етнічним українцем.
0

Не зрозумів запитання. Розтлумпач, будь ласка.
- Блокер   14:50
+1

Ти і так вже з жидів, це ж явно видно...
-3

Гаразд, звертайся до мене Скайпом і домовимося, коли до мене приїдеш на перевірку мого походження і навіть крайньої плоті, чи обрізаний.
А взагалі даним твоїм коментом я вкотре переконався, що негатив укрів до своїх новаторів справді меж не має.
0

Панове мінусюки, розумію, що правда вам очі коле. Але деталізуйте, за що саме.
"Если же Бог обделил еврея мозговыми извилинами, то таких непроходимых идиотов ни в одном народе не найдешь, и Иванушка-дурачок по сравнению с ним - великий русский ученый Михаил Ломоносов.
© Эфраим Савела „Остановите самолет, я слезу”
0

Миколо, ти ж перший обираєш жидів нашим керівництвом, але при цьому цинічно корчиш із себе суперпатріота.
Хоч і сам прекрасно розумієш, що ти є махінатором і паразитом.
То приїжджайте разом із цим онанімом, подивитесь на моє "процвітання" вашими турботами. Хоч і після цього ви брехатимете. Знаю я вас, як облуплених.
Взагалі питання цікаве. За формою воно веселе, а от за суттю - є над чим подумати.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі