Блоги → Перегляд

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Середа, 17:26, 22/05

Рейтинг
1 0
Переглядів
212

0
0

 

4. Гострі кути

     Чи завжди слід сперечатися з людиною, якщо вона у чомусь помиляється? У дев`яти випадків з десяти будь-яка суперечка закінчується тим, що кожен з її учасників ще більше, ніж до цього переконується у своїй абсолютній правоті. В суперечці неможливо перемогти. Якщо ви програли, значить, програли, а якщо отримали верх, то все одно програли. Наприклад, депутат Андрій Ільченко переміг у суперечці з мовних питань депутата Нестора Шуфрича, не залишивши від його доказів каменя на камені. Ну і що далі? Напевно, Ільченко почуватиме себе прекрасно. А Шуфрич? Один з опонентів публічно примусив іншого відчути свою зверхність, зачепив його самолюбство. Безумовно, Нестор Шуфрич буде ображений перемогою Андрія Ільченка і не захоче з цим змиритися.

     Четверте золоте правило вчить: «Людина, над якою взяли верх у спорі, тим більше не зречеться своїх переконань».

     Давайте спробуємо більш детально розглянути цю ситуацію. Депутат Нестор Шуфрич, можливо, в силу своєї генетичної приналежності чи через родинні навіювання дуже любить російську мову і любить настільки палко, що готовий усіх без винятку українців примусити розмовляти виключно російською мовою. Депутат Ільченко також, в силу своєї генетичної приналежності та родового коріння, дуже любить українську мову і вважає, що всі громадяни України, живучи на українській землі, мають розмовляти лише українською.

     Але коли кожен з опонентів протиставляє лише свою точку зору і не чує протилежних аргументів, то переконати у такий спосіб іншого неможливо. Коли ви постійно сваритеся з опонентом, ви налаштовуєте його проти себе. Тому, якщо ваш опонент говорить щось зневажливе стосовно ваших цінностей, ви не повинні ставати в бійцівську позу і відразу атакувати його. Можливо така «перемога» і викличе якесь миттєве задоволення, але вона не приведе до чогось конструктивного. Після бурхливої перепалки і та і інша сторона залишиться ще більш вороже налаштованою по відношенню одна до одної.

     Коли я особисто розмовляю з тим чи іншим опонентом, прагнучи переконати його у чомусь, то перш за все уважно вислуховую його докази «проти» мого переконання і відразу погоджуюся з його «аргументами». Таким чином я не залишаю місця для суперечки.

     Якщо, наприклад, опонент заявляє, що російська мова має право на існування в українському суспільстві, і я погоджуюся з цим, він змушений зупинитися. Адже він не буде цілий день повторювати мені, що російська мова має право на існування в українському суспільстві. Після цього я починаю спокійно пояснювати свою точку зору та ненав’язливо переконувати шляхом ствердних відповідей з боку опонента, чому саме українська, а не російська мова має домінувати в українському суспільстві. Таке домінування має існувати не тому, що якась з цих мов гірша чи краща, а тому, що для кожної нації рідна мова – найкраща. По величі і значимості російська мова для російського народу, а українська  мова для українського – унікальні і неповторні, тому що підкреслюють самобутність і неповторність двох сусідніх народів.

     Були часи, коли я також сперечався з опонентами, заперечуючи російську мову, і чим більше я сварив її, називаючи «чужою», «гортанною», «лайливою», тим більше хвалили її мої опоненти. А чим більше вони її хвалили, тим більше переконувалися, що вона краща від української та набагато значиміша для українців, ніж рідна, батьківська мова.

     Озираючись назад, я дивуюся, як мені взагалі вдавалося підтримувати добрі стосунки з людьми. Я загубив багато років життя у сварках та суперечках, але тепер намагаюся тримати рот на замку. І це приносить свої результати.

     Бенджамін Франклін любив повторювати: «Якщо ви сперечаєтеся, дратуєтеся і заперечуєте, ви можете іноді отримати перемогу, але ця перемога буде безглуздою, тому що ви ніколи не доб’єтеся прихильності вашого суперника».

     Кожна людина має вирішувати сама, що для неї важливіше: формальна, показна перемога чи прихильність людини? Добитися одночасно і того і іншого практично неможливо. Академік С.П.Корольов, в результаті своєї багаторічної наукової діяльності та спілкування з багатьма політиками, твердо засвоїв, що за допомогою аргументів неможливо перемогти неосвічену, некультурну людину. А Олександр Довженко з особистого досвіду зрозумів, що в словесному поєдинку, не залежно від розумового розвитку, будь-яку людину майже неможливо примусити змінити свою точку зору.

     Як правило, люди сперечаються не тому, що хочуть переконати когось. Вони сперечаються тому, що хочуть отримати відчуття власної значущості, тобто підтвердити свій авторитет. Але, як тільки опонент погоджується з суперником, тобто визнає його правоту (значущість), суперечка припиняється і розпочинається пошук конструктивного вирішення назрілих проблем. У суперника з`являється можливість проявити співчуття і доброзичливість та погодитися з вашою думкою.

     Одного разу знайомий кандидат у майстри спорту з настільного тенісу розповів мені про те, що він завжди дає можливість своїй дружині перемогти себе. І це їй надзвичайно подобається! То чому б і нам не дозволити нашим супротивникам, підлеглим, коханим, чоловікам і дружинам «перемагати» нас у суперечках? А виграють від цього всі – і люди, і суспільство.

     «Край ненависті можна покласти не ненавистю, а тільки любов`ю», - казав Будда.

Коментарі

mart mart 00:19
0
де реакція народу?
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі