Блоги → Перегляд

ЗОЛОТІ ПРАВИЛА СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Неділя, 17:18, 25.08.19

Рейтинг
4 0
Переглядів
1131

0
0

 

14.  Вдячність

     Відомий сталевий магнат Ендрю Карнегі залишив після своєї смерті 1 000 000 доларів єдиному родичу, а інші 365 000 000 заповів перерахувати до благодійних організацій. І родич залишився дуже ображений на мільйонера, який «заповів йому лише жалюгідний мільйон». Чи чекав від нього на вдячність Е.Карнегі? Можливо і чекав, але про це ми вже ніколи не дізнаємося.

     Людська натура, у більшості випадків, завжди була людською натурою і навряд чи вона зміниться упродовж нашого життя на краще. Тому сприймати її потрібно такою, якою вона є. Марко Аврелій, який правив Римською імперією, вважається наймудрішою людиною. Одного разу він записав у своєму щоденнику: «Сьогодні я зустрінуся з людьми, які дуже багато говорять, з людьми, які зосереджені на самих собі, егоїстичними і невдячними (немов про сучасних українських політиків та урядовців!). Але мене це не дивує і не турбує, тому що я не зміг би уявити сучасний світ без таких людей».

     Один польський комерсант Янек Баранівський був дуже прикро вражений і упродовж декількох місяців не міг заспокоїтися. Напередодні Різдва він виписав своїм провідним менеджерам солідну премію у розмірі трьох місячних окладів. Але жоден з них так ні разу і не подякував йому. «Тепер я жалкую, - пізніше з гіркотою пригадував комерсант, - що виписав такі великі преміальні». В його голосі відчувалася щира образа, а в словах було стільки отрути, що це викликало жалість. А було йому років за п’ятдесят.

     Сучасні страхові компанії вирахували скільки приблизно залишилося жити кожному з нас, згідно з цими розрахунками, ми проживемо дві третини з хвостиком між нашим нинішнім віком і вісімдесятьма роками (середня тривалість життя сучасної людини). Таким чином, Я.Баранівському – якщо йому повезе – залишилося прожити приблизно 15 чи 17 років. Але він вже витратив майже півроку на образу та злість з приводу події, яка безповоротно пройшла.

     Замість того, щоб ображатися, він міг би запитати себе, чому його вчинок не отримав належної оцінки? Можливо, він примушував провідних менеджерів працювати понаднормово, і вони розцінили отриману премію, як заслужений заробіток. Крім цього, я не виключаю і той факт, що менеджери були егоїстичними, підлими і нечемними людьми. Проте, хто з них правий, а хто винуватий, судити важко. Але я знаю, що вдячність – це результат високого рівня морального розвитку людини. Ви не знайдете її серед невихованих людей.

     Цей приклад з польським комерсантом я навів для того, щоб показати, як людина може зробити природну помилку. Чекаючи на вдячність, він просто не знав людської натури. Ісус Христос зцілив десять прокажених за один день. Чи багато повернулося з них, щоб подякувати Йому? Лише один. Усі інші пішли, не висловивши вдячності.

     А коли справа стосується грошей, тут становище з вдячністю ще безнадійніше. Якось підприємець В.Португалов розповів мені історію, як він спас від розтрати бухгалтера банку, в якому мав поточний рахунок. Цей бухгалтер таємно брав гроші з каси для гри в казино. Коли махінації було виявлено, керівництво банку вирішило відкрити проти шахраюватого бухгалтера кримінальну справу та запроторити його до в’язниці. Але Португалов, довідавшись про гіркий інцидент, добровільно вніс 300 000 гривень, щоб урятувати людину від тюрми. Спочатку бухгалтер був дуже вдячний, але продовжувалося це недовго. Через якийсь час він почав розповсюджувати плітки про свого рятівника та писати різні наклепи.

     Тож бо, людську натуру краще сприймати такою, якою вона є: ні більше, ні менше. Такий підхід виявиться найрозумнішим. Який сенс у тому, що ми будемо постійно бурчати з приводу невдячності. Набагато краще навчитися не чекати на вдячність за свої добрі вчинки. І якщо хтось несподівано подякує нам, нехай це буде чудовим сюрпризом. Для більшості людей є природним забувати про вдячність. Постійно чекаючи на вдячність, ми самі готуємо для себе безліч прикростей.

     Існує багато жінок та чоловіків, з якими родичі не хочуть бачитися та довго спілкуватися. І в цьому немає нічого дивного. Такі жінки або чоловіки годинами розповідають, як багато вони роблять для своїх родичів. А коли зустрічаються з дітьми чи племінниками, щоразу розповідають, як вони піклувалися про них, коли ті хворіли чи кашляли, і як їм зараз важко самим. Кому приємно вислуховувати всі ці завуальовані попрікання та безкінечні стенання, переповнені жалем до себе.

     Такі жінки і чоловіки, потребуючи любові і уваги від рідних, називають це «вдячністю». Але вони ніколи не отримають ні вдячності, ні любові, тому що вимагають їх, бо переконані, що заслужили це по праву.

     Тисячі жінок і чоловіків хворіють від «невдячності», самотності та відсутності уваги з боку рідних. Вони хочуть, щоб їх любили, але у цьому світі існує дише один засіб заслужити любов – перестати вимагати її і розпочати дарувати власну любов без надії на вдячність.

     Хтось може заперечити: так, мовляв, міркують лише непрактичні ідеалісти. Нічого подібного, це просто здоровий глузд. «Ідеальна людина, - сказав Аристотель, - відчуває радість від того, що робить благо іншим, але їй соромно отримувати благодійні дари від інших. Духовно зрілі натури творять добро, незрілі натури – приймають його».

     Якщо ми хочемо бути щасливими, давайте припинимо думати про вдячність чи невдячність, а будемо робити добрі справи заради внутрішнього задоволення, яке відчуває при цьому кожна розумна людина.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі