Блоги → Перегляд
Мітки санкції

Україна — заручник санкцій

Субота, 22:58, 07/12

Рейтинг
0 0
Переглядів
559

0
0
У цій статті згадуються

Охлос непереможний (по-латині Плебс, по-нашому Голота, Сірома, або ж Хрунь). Нині вже й поважні люде малпують Зелю перед народом— Вятрович та Парубій мусять говорити до Охлосу, услід за Перзидентом, через щілину в камері. За мого дитинства така щілина звалася „очко“.  Зеля обіцяв повернути взад українських невільників. Наші запорожці мали свій свій спосіб на такі заходи— просто приходили до Турків та й забирали, що треба. В тім числі й невільників. Ну, добре. З нагоди такої обіцянки Зелі за нього мали б проголосувати родичі невільників. Проголосувало більше… Може, родичі полеглих добровольців? Чи просто боязкі? То скільки цих боязких? Цікаво було би мати якусь порівняльну статистику щодо таких боязких серед провідних верств иньших народів.

Після повалення Монголами української держави призначення України змінилося. Як буде в майбутньму, я не знаю. Може, є надія на відродження державної сили. При повній безнадії, я б не брався писати цих рядків. Хоча… надія не вмирає останньою. Ще остаєсь гідність і остаєсь стійкість. Але, як на сьогодні, Україна довела нездатність сотворити державотворчу верству. Воліє, аби державотворили в ній вибранці иньших рас. Не значить це, що Україна не має місії. Вона має своє призначення— коштом власної бунтівливої немочі руйнувати сусідів, які її заковтують. Часом мені здається, що Росія розвалилася б швидше, якби більшість у Верховній Раді Української РСР проголосувала  24 серпня 1991 року так, як Лариса Скорик… Зрештою, історію можна було б іще наздогнати під час першої чеченської війни. Пролита тоді українська кров не змарнувалася б, як от сьогодні. Та історію не переробляють.

Самостійна Україна не може існувати при живій Росії. Це не є моя звиродніла фантазія, це є історичний досвід. Існує така душевна недуга, при якій людина не є в стані повірити у реальність. Ця недуга присуща нині українському Охлосу. Скажіть, а часом нікого не дивує, що Україна існує в такому виключному багні, як нині, вже 28 років, коли усі соціялістичні сусіди вже давно видряпалися на сушу? Дивує лиш на перший погляд. Запорука існування України— її неуспішність. Успішна Україна неприпустима для всіх сильніших держав Евроазії. Чи треба тут пригадувати, як поважні гості з Евроспільноти днювали на Майдані, переконуючи повсталих Українців залишити Януковича при владі ще хоча би на рік?  З якою метою ті ж гості підтримували українське бажання до угоди про асоціяцію з ними, коли насправді Евроспільнота мала намір лиш вийти на споживацькі ринки в Україні, а до повного членства— зась (ратифікований документ містить заборону для Украіни вступу до Евросоюзу). Президент Порошенко може тепер хвастатись, що він примусив, силами Франції та Німеччини, посадити Росію за стіл переговорів у Нормандії, та нехай признається, хто привіз до Нормандії „плян Мореля“ і „формулу Штайнмаєра“ про поділ України? Жодна з потуг Европи навіть у страшному сні ніколи не мріяла покінчити з Росією. Як же тоді повинна застосовуватися руйнівна сила України? А ніяк. Якщо у світі зникне запит на розпад Росії,— в ту ж мить Україна перестане існувати. Иньшими словами— Україна є заручником санкцій США. В подібному багні опинилася Німеччина після поразки в першій світовій війні. Німеччині вдалося видряпатися не тільки завдяки протистоянню комуністичної Росії щодо цілого світу, але й завдяки патріотичному бажанню переважної більшости всього народу. В Україні цього нема.

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі