Середа, 16:01, 06.05.20

Рейтинг
11 0
Переглядів
2182

0
0
У цій статті згадуються

 

2dadbe4fb66cba53acc935b552bb2c5a-full.jpg

Останні мої публікації стосовно ДТЕК і подій навколо АЕС отримали прогнозовану реакцію. Люди підтримали, а от представники олігарха обурились. Одні в лічку пишуть, що Ахметов взагалі немає відношення до енергоринку, інші звинувачують в тому, що я начебто чіпляю ярлики і в моїх словах нема логіки.  Тому,  даю вичерпну відповідь моїм опонентам.

Але ж розмова буде не стільки про Ахметова, хоча  він часто буде згадуватися, скільки про деградацію державного управління, про хворе тіло держави, яке обліплено паразитами і безжалісно ними роз’їдається. Про те, чого нам очікувати і що робити владі, яка позиціонує себе, як  слуга народу.

Починаємо.

В медійної площині в останній час обговорюються три питання:  зупинка трьох блоків АЕС, потужністю 3000 МВт і зменшення виробництва ще на 5 блоках блоки АЕС;  «зелену» енергетику Ахметова і демарш ДТЕКа, який, на мою думку, є  неприхованим шантажем держави.

Дуже коротко про те, що відбувається.  Атомні блоки зупиняються на користь "зеленої" енергетики Ахметова. СБУ повідомляє про загрозу енергетичної безпеки країни та дестабілізацію Об’єднаної енергетичної безпеки через неконтрольоване зростання виробників "зеленої" енергетики.  Треба сказати правду: це вперше в історії новітньої України, коли СБУ відкрито виступила проти олігарха. Респект!

Ціна на електроенергію   1-3 травня виросла на 46%, на це вплинули два основні чинники - зупинка атомних блоків та триразове підвищення максимальної ціни, за якою "зелена" електроенергія продається на енергоринку.

Як результат, і без того вбита українська промисловість опинилася в ситуації, коли стало невигідно виготовляти продукцію. Металургійні заводи, які є великими споживачами електроенергії вимушено скорочують виробництво. Політика уряду та НКРЕ призвела до того, що виробляти в Україні продукцію з металу стає менш вигідно, ніж експортувати руду.  Про це говорять експерти.

Суспільство обурено і знаходиться на грані бунту. В мережі інтернету з’явилося безліч «експертів», які намагаються обілити пагубну для країни політику Кабміна та НКРЕ. І вони стараються,    аргументами так і сиплять:  і  про мінімальний склад обладнання для забезпечення живучості станцій говорять, і про вимоги резервування для забезпечення надійності роботи енергосистеми в цілому, я вже не кажу про огульне звинувачення Андрія Геруса у всіх гріхах, про які він навіть і не знає.

«Експерти» Ахметова обрали вірну тактику, вони затягнули суспільство в непотрібну дискусію, в якій  мало, хто з людей може  розібратися що насправді відбувається.

А насправді лобісти «зеленої» енергетики, господарем якої є пан Ахметов  отримавши свій уряд і профільне міністерство, банально  почали знищувати свого головного конкурента -   дешевий атом.

І тут я беру паузу, бо нема резону занурюватися в дискусію, яка нас відволікає від головного питання: чи може держава спокійно спостерігати за тим, як Україна остаточно стає заручником однієї особи – олігарха Ахметова?

Не про тарифи ми зараз повинні говорити, і не про блоки АЕС, бо це вже сталося. Нам потрібно зараз говорити про «велич» злочину Ахметова і тих, хто йому дозволив спочатку вкрасти вугільну галузь, а   потім стати єдиним монополістом   на енергоринку країни. У держави вже нема виходу, цей гордєєв вузол потрібно рубати,  по доброму щоб всім було гарно не вийде,.  Тут або вільна і незалежна Україна, або Ахметов з батогом і своїми інтересами. Треба приймати рішення, а для того щоб це зробити нам потрібно розвінчати міфи про йо діяльність.

Міф 1. Законне придбання активів.

Захоплення значної частини вугільної галузі відбувалося в злочинний спосіб. В змові з Ахметовим були уряди часів Кучми, Ющенка і Януковича. Саме при цих президентах йому надали можливість  в порушені норм українського законодавства приватизувати, орендувати і брати в концесію цілісні майнові комплекси стратегічних підприємств. Для досягнення цієї мети було задіяно адмінресурс, яким керували губернатори і мери.

Все було поставлено на потік, разом з вугільними підприємствами під контроль Ахметову відходили заводи гірнично-шахтоного  обладнання. К середині 2000-х він став вже монополістом по виробництву ГШО. І це здорово  полегшило  процес вилучення у держави успішних вугільних об’єднань, з наступним іх приєднанням  до імперії Ахметова. Власне кажучи, поставляючи на підприємства обладнання по неадекватним цінам, їх доводили до банкрутства, а потім ДТЕК з’являвся в якості рятівника. Місцеві влади всіляко допомагали в цій злочинній схемі. Рішення про віддачу олігарху шахт  приймалися без участі громад і думки трудових колективів. За них приймали рішення куплені директори, профспілки і місцеві органи влади.  Це не просто корупція – це підрив економіки держави, це кримінальний злочин, який тягне за собою конкретні терміни.     Так було з ДП «Свердловантрацит» ДП «Ровенькиантрацит», ДП «Павлоград», ДП «Краснодоніугілля» і інші.

Міф 2. Соціальне навантаження ДТЕК

Згідно норм законодавства, підприємства, які передаються в оренду чи концесію зобов’язані укладати з місцевою владою соціальні угоди, де йдеться про умови передачі об’єкта. Перш за все там повинна бути зазначена гарантія збільшення робочих місць, покращення інфраструктури.  Насправді соціальні угоди так же як і колективні були формальними. Перше з чого починав ДТЕК на концесійному підприємству, так це з звільнення робочих. Не скорочення, а без аргументоване звільнення під видом реорганізації. В 2013 році наша профспілка, захопивши шахту ДТЕК «Червний партизан», чим запобігла незаконному звільненню з двох об’єднань майже 10 000 робочих. Я вже не кажу про відмову ДТЕК  сплачувати податки в місцеві бюджети, аргументуючи що ці гроші їм потрібні для розвитку шахт. Але ж не податків не розвитку по факту не було.

Міф 3. Модернізація і нові технології

В договорі з Держмайном зазначається обов’язок ДТЕК проводити заходи по модернізації підприємств, з метою підвищення видобутку вугілля. Насправді проводилися поточні ремонти, технологія виїмки вугілля як була на рівні 1947 року, так такою і залишилася. Рівень видобутку різко знизився, тобто   ДТЕК угоду з Держмайном не виконує і для держави  це є привід для розторгнення договору, але ж держава і надалі продовжує сприяти злочинній діяльності. Не впроваджуючи сучасні методи  видобутку ДТЕК прийшов до межі, коли його вугілля стало не конкурентоспроможним. За такою ціною з ним не можна виходити на міжнародний ринок, тому держава  на користь ДТЕК, жертвує своїми шахтами. На державні підприємства припиняються виплати зарплат, за відвантажене вугілля, їх штучно заганяють в борги, а ДТЕК в особі держави отримує надійного партнера. І це теж є не тільки  економічний злочин, а і злочин проти людяності, десятки тисяч шахтарських родин знаходяться на межі виживання,  в той час коли пан Ахметов штурмує сходинки журналу «Фобрс» і скупляє палаци в Європі.

Міф 4. Вугільна галузь не прибуткова.

Така заява – є цинічною маніпуляцією.  Вугілля завжди було прибутковим і це дуже добре було продемонстровано в 19 сторіччі Джоном Юз , а потім і в часи радянського союзу. Навіть ще в до 1995 року в Мінвуглепромі з прибутку шахт формувався резервний фонд. Його використовували на ліквідацію аварій і компенсували прибутки тим шахтам, які в силу геології мали високу собівартість, таких шахт було не багато. Зверніть увагу, гроші в резервний фонд міністерства приходили не з держбюджету, а з прибутків.

В середини 90-х почав розганятися міф про нібито збитковість вугільних шахт, але ж тоді це було потрібно, шо б аргументувати  рішення Кучми про знищення галуззі. Пізніше цю аферу  перетворили на прибуткову злочинну схему. Під гаслами неприбутковості шахт в держбюджеті ввели статтю отримання галуззю дотації, кожного року під прикриттям дотації від 5 млрд. грн.  просто розкрадалися.

По факту ми маємо прецедент, коли держава свідомо виділяє мільярди грн. з наших податки на утримання вугільної мафії.

Галузь цілком може бути прибутковою, якщо до неї відноситися з державницьких позицій, час від часу притягуючи до відповідальності різномастих ділків, бажаючих стати монополістами.

Але ж, не може бути ДТЕК конкуретноспроможною компанією,  тому що  працює по принципу: висмоктати  з галуззі все без залишку з мінімізацією інвестицій в розвиток, в   зниження собівартості, покращення умов праці. Лева частина прибутку виводиться по схемах на офшорні рахунки. Олігарх почуває себе гарно, шахтарі і держава ледь не вмирають.  

Весняний демарш ДТЕКа показав, що Ахметов не думає дивитись в бік України, йому на неї начхати вже давно. Зупинка ДТЕК – це своєрідний меседж державі: якщо спробуєш порушити енергетичну монополію Ахметова, то шахти ДТЕК так же легко  будуть повернені державі без будь яких обов’язків, а юристи імперії зла ще начеплять Україні доларові мільярдні борги.

Зараз влада змінилася, багато нарікань, дуже багато, м’яко кажучи, не зрозумілих рішень, але ж як там не було народ чекає на дуже конкретні дії. Просто так відсидітися не вдасться.  І тут ми підходимо до самого цікавого і інтригуючого. Ми бачимо, як виконавча влада, яка начебто поставлена для того, щоб дбати про державні інтереси, дуже легко здає ці інтереси.

Кабмін, Антимонопольний комітет, НКРЕ просто лягають плашмя перед Ахметовим і роблять неімовірні речі. Замість того, щоб притягнути злочинців до відповідальності вони заявляють занепокоєння, з приводу можливої втрати  Ахметовим надприбутків і виносять відверто незаконні рішення.     

Уряд пропонує зробити Енергоатом світовим центром криптовалюта. В.о. міністра енергетики Ольга Буславец дала доручення НАЕК "Енергоатом" розробити пропозиції ... по Майнінгу криптовалюти. Це в той час, коли держава потребує дешеву атомну енергетику.

Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, пропонує скасувати пільговий тариф для населення на перші 100 кВт-год електроенергії для вирішення проблем з "зеленим" тарифом. А протягом 2-5 років НКРЕКУ пропонує підвищити ціни на електроенергію для населення до рівня промисловості.

Від такого «ефективного» державного управління люди вже скриплять зубами.

Ще вчора я сподівався на державницьке рішення комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, але ж не сталося. Вони здається всі проти нас. …Ні не всі,  єдиний, хто ще б’ється за державну позицію – це голова комітету ВРУ Андрій Герус.

Україні від Ахметова вже тяжко, його інтереси вище наших і державних інтересів, олігарх публічно демонструє свою силу і безсилля державного апарату, до якого, доречи входять і  МВС, і СБУ, і ГПУ.

Державу можна врятувати, але ж для цього у владі потрібні бути ті, хто не тільки знає, як це зробити, а ще й має міцні яйця (вибачаюсь) і якщо Президент цього негайно не виправить, то буде велика біда.

Чогось чекати і терпіти – сенсу нема.

Між Ахметовим і Україною народ вибере Україну!

 

 

Коментарі

Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі