Неділя, 21:06, 21.06.20

Рейтинг
2 0
Переглядів
495

0
0
У цій статті згадуються

«Робітничо-селянській армії – так! Професійній армії –  нет не слышали, а что это такое?»

Останні роки, ще з часів президенства Порошенка, точаться дискусії стосовно появи професійної армії в Україні, яка б відповідала стандартам НАТО. Хоча першим президентом, який активно заговорив про членство України в НАТО і створення нової армії по стандартам «Північноатлантичного Альянсу», був Віктор Ющенко. Але тоді в другій половині «нульових», це була тільки ідея, але яка підлягала активному або жвавому обговоренню в українському суспільстві. Бо членство України в НАТО, означало курс на Захід і відхід від Москви, що відповідно не подобалося проросійському населенню і промосковським політикам. Які вели в країні «антинатівську пропаганду», типу що потрібно буде сплачувати внески в статутний капітал Альянсу, постійно потрібно буде посилати своїх солдатів в різні точки світу, де будуть бойові дії у яких залучені сили НАТО. Проукраїнська частина суспільства в цьому бачила великий плюс, як в політичному так і у військовому сенсі. В політичному – втеча від Москви, а у військовому – поява нової, ще й професійної і головне – української армії! Проте і серед них багато хто розумів, що потрібно буде посилати свої війська в «гарячі точки», де будуть задіяні сили НАТО. Проте з приходом до влади, точніше до президенства – Віктора Януковича, дане питання автоматично відпало. Через відомі нам проросійські орієнтири Віктора Федоровича. А з подіями кінця 2013 та першої половини 2014 року (Майдан, втеча Януковича в Ростов, окупація Криму, проголошення ДНР і ЛНР та звісно початок АТО) проукраїнське населення повертає країну знову на Захід, але вже з президенством Петра Порошенка. Який згодом, як і Ющенко заговорить про членство України в НАТО та відповідно про створення професійної армії (хто хоче може ознайомитися з перевагами і недоліками вступу України в НАТО у моїй статті – «Курс України в НАТО і ЄС, а до чого він приведе?» - https://politiko.ua/blogpost153078). Тому він почне з того, що добровільні батальйони, які сформувалися весною-літом 2014 року, підлягатимуть так званій «націоналізації», типу їхні структури офіційно увійдуть в склад Збройних Сил України (ЗСУ) і підлягатимуть їхньому командуванню, яке мало і має «проросійський характер». Легше було тоді створити окрему «Українську армію добровольців» з власним командуванням, яке безпосередньо раніше брало участь в бойових діях на Донбасі, і які справді, через свої національні почуття та патріотизм - билися за Українську державу, а не те «проросійське» командування ЗСУ в Києві! Нажаль ця проблема залишається гострою донині.

А в 2016 році Порошенко для добровольців і солдатів строкової служби, які зголосилися служити на Донбасі – уведе контрактну форму військової служби, яка передбачатиме «рабський» контракт на три роки, не менше! І який з юридичної точки зору, доволі складно та не легко розірвати, що порушує умови Трудового законодавства України. Тобто особа, яка припустимо відслужила рік на Сході, і через (психологічний стан, сімейні обставини, відсутність фінансової мотивації, порушення або погіршення умов перебування на контрактній службі та багато чого іншого) вирішила розірвати контракт, то вона просто так це не зробить! Потрібно пройти складний шлях бюрократії та недолугого законодавства про військову службу, яке «сонно» або «затуманено» пояснює умови розірвання контрактної служби та її наслідки. Особливо наслідки розірвання. Єдиний реальний варіант з достроковим завершення служби – це по стану здоровя, і то там ще більш «туманно», аніж з умовами і наслідками розірвання контракту. Тобто поки ВЛК (військово-лікарська комісія) не визнає особу страждаючою на психічні розлади або особою з обмеженими фізичними можливостями, яка стала такою внаслідок бойових дій, особа не покине завчасно службу. А про встановлення інвалідності певної особи, яка служила на Донбасі – ВЛК (Військово-лікарською комісією) – я мовчу! Зі свідчень тих хто отримували або пробували отримати статус інваліда війни (звичайно при наявній інвалідності, яка виникла внаслідок бойових дій), то там ВЛК створила систематичну бюрократію по даному питанню. Бували випадки, коли хлопці після передової набували ознаки шизофренії (здебільшого після контузії), то вельмишановна ВЛК, не хотіла просто так їх визнавати інвалідами війни та списувати зі служби. І про це говорили багато разів, згадували про такі випадки на телебаченні, в пресі, на інтернет-ресурсах. Але тоді пан Порошенко, який є автором «трьох-річного рабського контракту», просто «харкнув» на це, бо там ж не його сини воюють. Чи це має переймати його меншого сина Михайла, який в 2017 році потрапив у скандал через фото, де він у футболці «Russia». Або як в лютому 2020 року, пригав на сцені в Лондоні, де під час виступу одного російського репера кричав: «русские в Лондоне». І ці скандали почалися, ще коли його батько був президентом, який закликав українців захищати Донбас від російських найманців. Коли в той час, паралельно гинули на Сході українські воїни. І того пана Порошенка, не цікавило, чи легко там на Сході служити три роки, коли ти через рік, уже морально не справляєшся. Тому час від часу є новини про те, що контрактники вчиняють самогубство, бо три роки, як мінімум витримати на передовій, доволі складно. Тому нині охочих іти на контрактну службу, яка встановлює обовязкових три роки служби, і відсутній по суті механізм розірвання контракту, все стає менше і менше. Але пан Зеленський пішов ще далі!

З моменту своєї інавгурації (20 травня 2019 року) пан Зеленський, активно кинувся шукати шляхи закінчення війни на Донбасі, яку обіцяв «миттєво» завершити. Підтримував ідею створення професійної армії в Україні та відмінну призову на строкову службу, яка останнім часом стала основним джерелом поповнення рядів контрактників. У військових частинах дуже активно рекламують контрактну службу, розказують про її так звані «перспективи і переваги», а саме: «доступне» житло, високу зарплату, фінансову допомогу, карєрний ріст і багато чого іншого, що зі слів тих, хто уже служили по контракту є – пустими словами та обіцянками. Особливо питання житла! Бо там тільки чітко передбачено на яких умовах ви можете отримати житло від держави, але дуже «затьмарено» пояснено, як ви можете типу «приватизувати», те житло і на яких умовах. Механізм входу в цю схему, чітко пояснено, а механізм виходу - а воно вам треба? Типу умови, підстави укладення контракту про військову службу та про «допомогу» від держави – відомо та все передбачено, а от умови розірвання договору і його наслідки – «туго», «худо», «затьмарено» - розяснено. Складається враження, що це так званий – «квиток в один кінець», і що самим реальним варіантом розірвання контракту – це по стану здоровя! Тому й не дивно, чого нині так мало охочих укладати контракт з армією і державою, який суперечить загальним нормам трудового права України.

Але пан «ЗЕ», наприкінці травня (цього року) подав до парламенту «законопроект №3553», який передбачив зміну системи виконання військового обов'язку та ведення військового обліку. В ньому йдеться про запровадження призову резервістів без оголошення мобілізації в особливий період, що триває в Україні. Крім того законопроект запроваджує кримінальну відповідальність за ухилення від даного виду призову. Документ визначено паном «ЗЕ», як невідкладний. Ясна річ, що критики даної ініціативи відразу заявили, що такий крок «Банкову» штовхнула гостра необхідність укомплектувати наші частини на фронті. Робитиметься це за рахунок резервістів, яких за першим покликом держави можуть призвати на службу без оголошення мобілізації. Взагалі під резервістами розуміються люди, які мають досвід бойових дій, тобто вони вже раніше служили в АТО. За даними Міноборони, які озвучив начальник відділу Служби у військовому резерві Міністерства оборони, полковник Олександр Архіпов, що наразі таких людей не менше 150 тисяч. Вони всі стоять на обліку в військкоматі як люди, що мають досвід війни та служби в умовах збройних дій. Зрозуміло стає, що такий законопроект не до вподоби тим, кого можуть залучити на службу на шість місяців в особливий період. По закінченню цих шести місяців резервістам пропонують контракт, або відпускають та набирають інших.

Проте влада зазначає, що даний «законопроект» розроблено у зв'язку з необхідністю удосконалення організаційно-правових засад комплектування «Збройних Сил України». В свою чергу начальник відділу Служби у військовому резерві Міністерства оборони, полковник Олександр Архіпов пояснював: «головна мета запропонованих змін – забезпечення можливості призову резервістів без ризику зриву мобілізації». А даний ризик, може виникнути при погодженні указу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. Йдеться мова про можливе затягування або навіть блокування цього питання у парламенті. На думку Міноборони, такий проект закону надасть можливість «виграти дві-три доби», які можуть піти на те, щоб парламент узгодив мобілізацію. До того ж, можна буде залучити необхідну кількість резервістів, які одразу комплектуватимуть ті військові структури, які зможуть діяти на напрямках, де є загроза. Також Олександр Архіпов зазначав: «Механізм призову в разі розгортання російської війни буде таким: головнокомандувач, яким наразі є генерал Руслан Хомчак має звернутися до Верховного головнокомандувача (президента) за дозволом призвати певну частину людей, при цьому він вказує кількість людей. Відповідно до цього рішення відбувається призов. Варто зазначити, що в рамкам розробки цього проєкту Закону відбулися консультації з Радами резервістів. Після обговорення та узгодження певних питань вони в цілому підтримали такий законопроєкт».

В даному випадку постає єдине питання - а в чому ж проблема? А проблема полягає в тому, що найбільшу увагу спровокувало питання санкцій, які передбачає законопроект, до порушників правил мобілізації. Такі порушення оцінені від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 – 850 грн). Повторне таке порушення протягом року – від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн). Крім того, ухилення резервіста від військового обліку після попередження військового комісара, означатиме штраф від 5100 до 8500 грн, або виправні роботи на термін до двох років, а ухилення від навчальних зборів тягне за собою покарання в 8500 до 11900 грн або виправні роботи на термін до двох років. Найсуворіше покарання чекатиме на тих, хто, будучи резервістом, вирішив ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації або під час особливого періоду. Їх пропонується карати позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Також пропонується у десять разів збільшити штрафи за порушення військового обліку працівників. Зокрема, встановити за порушення законодавства про оборону і мобілізаційну підготовку штраф на громадян від 1700 до 3400 грн і на посадових осіб – від 3400 до 5100 грн. А в особливий період на посадових осіб – від 5100 до 8500 грн.  Такі санкції спровокували невдоволення!

Уже навіть «Український рух пацифістів» оцінив «законопроект №3553», внесений до парламенту Зеленським, так: «По суті, це закон про військову диктатуру. Ним передбачена тотальна військова реєстрація людей, які працюють, драконівські штрафи й тюрма за відмову вбивати і воювати в армії та за прояви солідарності з відмовниками, відлов людей поліцією та насильницька доставка до центрів комплектування збройних сил, нарощування витратної та небезпечної тіньової армії у вигляді військового резерву та створення можливості його швидкої мобілізації для авантюрних мілітаристичних кампаній». У цій же заяві йдеться, що відповідно до міжнародного права Україна зобов'язана зробити загальнодоступною альтернативну невійськову службу для відмовників служити в армії. Адже, за даними щорічної доповіді Європейського бюро ідейної відмови від військової служби, в Україні альтернативна служба є практично недоступною, охочих її нести дискримінують, а ухилення від призову карається. Таким чином, на сьогодні Україна системно порушує статтю 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської Конвенції з прав людини). Ухвалення «законопроекту № 3553» поглибить проблеми з реалізацією зазначених прав людини та призведе до серйозних порушень прав людини, переконують критики законопроекту Зеленського.

З позиції держави даний «законопроект» можна вважати позитивним. Тому що призовники-резервісти будуть більш керованими, і їх можна швидше залучити до служби в умовах непроголошеної війни. Таким чином держава зможе швидко і дешево заповнювати некомплект бригад. При цьому багато експертів визнає, що на цей крок влада йде, бо вона розуміє, що створювати сильну, мотивовану професійну армію значно складніше. Більш того, «законопроект» є фактично визнанням, що створення професійної армії не є метою нинішньої політичної влади, попри усі заяви про її наміри. Якщо б професійна армія була в пріоритеті, то в Україні була б програма її створення, відбувалося б активне переозброєння із запровадженням високотехнологічних систем. До того ж, була б запроваджена вивірена система мотивації для військовослужбовців, тому що, наприклад, торік від призову ухилилось 245 тисяч осіб! Якщо б були виконані ці пункти, щодо професійної армії, то люди були б більш нині вмотивовані йти в армію. І відповідно питання примусового призову – зникло б!

А так ми маємо таку статистику зі слів заступника начальника Головного управління персоналу Генерального штабу ЗСУ полковника Валерія Дендебери: «Упродовж минулого року (2019 року) до правоохоронних органів призовні комісії направили матеріали на 245 тисяч осіб призовного віку, які ухиляються від призову. 700 призовників, які пройшли всі етапи призовних кампаній, не прибули до військових частин без поважних причин. До кримінальної відповідальності притягнуто 423 особи призовного віку, до адміністративної – 17220 осіб».

Проте ухвалення такого закону поглиблюватиме соціальну нерівність. Тому що і сьогодні призов є вибірковий, оскільки в силах оборони переважно вихідці з робітничого і селянського середовища, а не представники еліти. Діти бізнесменів і політиків (особливо Порошенка) чомусь не в лавах сил оборони, і це дає підстави для припущень про корупцію, так як ми не можемо напряму без доказів це заявити (типу у нас «правова і демократична держава», якщо це можна взагалі так назвати). Але в інтернеті противники «законопроекту №3553» - переконують, що даний підхід буде лише сприяти відтоку трудових ресурсів з країни, тому що «космічні» штрафи та позбавлення волі лякатиме громадян, які підпадають під дію закону.

Зрозуміла річ, що перейти від «робітничо-селянської армії» до професійної - довго і затратно, але враховуючи зовнішні чинники, таки це потрібно зробити. Проте Зеленському легше, швидше, дешевше «загнати в рабство» тих, хто вже виконав обовязок перед Батьківщиною і змусити їх знову взяти в руки зброю, при першому заворушенні на Донбасі. Цим людям уже потрібно було дати спокій, і дати можливість жити без війни, а натомість нових воїнів залучати на фронт. Але без «рабських трьох років», і зробити як на строковій службі, тобто для осіб (які виявили бажання служити) з повною вищою освітою (магістратура) – 1 рік служби (як мінімальний термін), а для тих хто немає – 1,5 роки служби (хоча я не розумію цю освітню дискримінацію в армії). Рік (або шість місяців) служби на Сході, це ідеальний випробувальний термін, за який також держава повинна платити воїнам щомісячну зарплату. Якщо воїн справляється психологічно, адаптовується та виконує свої обов’язки на протязі випробувального терміну (під час якого також має право на розірвання договору) він укладає повноцінний контракт, де чітко вказано умови і підстави вступу на службу, і так само чітко прописано умови, підстави, наслідки виходу зі служби, тобто все «від А до Я».

Враховуючи ситуацію на Донбасі, Україні потрібно постійно мати професійну армію, яка має бути боєздатною і ГОТОВОЮ В БУДЬ-ЯКУ МИТЬ захистити державу від нападу іншої країни. Але для цього потрібно армія стандартів НАТО, тобто – ПРОФЕСІЙНА! Де будуть кадри готуватися роками, але які будуть професійними воїнами, яких в армії вчать воювати і готують до можливої агресії з боку іншої держави, а не муштрувати на плацах, драяттям унітазів, підлоги і охороною складів, і яких вчать обходитися зі зброєю тільки «по святах», бо дефіцит зброї і боєприпасів. То з такою «робітничо-селянською армією», тобто СТРОКОВОЮ, яку сміливо можна озброювати лопатами, сокирами, вилами, сапками, граблями – ми зможемо з повною впевненістю гідно битися з племенами Океанії!

А так дати зарплату в тисячу доларів в місяць, і в Україні охочих поповнити ряди професійної армії буде вдосталь, що навіть буде надлишок, що у свою чергу можливо призведе до хабарництва (враховуючи «кохання» керівництва армії до зелених бумажок). Тому що це буде стабільна та з достойною зарплатою робота, яка дозволятиме жити, а не виживати. І ми зможемо відмовитися від строкової служби, яка є даремною тратою часу, бо строковик грошей не заробляє, нічому новому не вчиться, коли за той час, міг би вчитися в університеті або йти працювати. І ті хто вважають, що строкова армія це тільки плюс для хлопців, бо вона їх робить дисциплінованими, відповідальними, то не забувайте, що армія первинно була створена для того, щоб воювати, вбивати, нападати, захищати, а не для перевиховання всяких «долб.й.бів»! Ніколи я цього не розумів! Що армія має типу перевиховувати чоловік. А вчити воювати, нападати, захищати? А це типу не треба? Ну то й не дивно, чого в Україні досі існує «робітничо-селянська армія», тобто строкова, що в разі повномасштабної війни - ні за себе і ні за кого не постоїть!

Для того щоб довести власну думку про бездарність строкової служби, я наведу у приклад «російську імператорську армію», так як в ній служило багато українців. В даній армії була строкова служба, як і в наш час, і на ній також «муштрували». Але всю бездарність строкової служби було показано, під час Першої Світової. Коли «стадо» строковиків, які вміли тільки стріляти і більше нічого (їх хоч вчили стріляти), офіцери (які закінчили військові училища) ввели в наступ на ворожі окопи. Не будучи відповідно готовими до ведення військових дій, не маючи не знань, ні навиків, ні досвіду, як в офіцерів, вони «штабелями» лягали один за одним. Інші побачивши сумну та приречену тенденцію, могли втікати, відмовлятися йти в наступ, здаватися в полон, що навіть патріотизм не допомагав, бо настільки воно було масовим! А що з них можна було взяти, якщо кожний другий з них – це був селянин або простий робочий. Як наслідок були провали в наступальних операціях через некомпетентність солдатів, кілька мільйонів вбитих за 4 роки, втратили Польщу, Прибалтику, Західну Білорусь і Західну Україну (напередодні війни в неї входили тільки землі: Волині, Полісся, Поділля, бо Галичина, Закарпаття, Буковина були австрійськими). Звичайно територіальні втрати були в рази менші, аніж в «червоної армії» в 1941 році, але строкова служба і відсутність професійної армії дали про себе знати! Звичайно з негативної точки зору.

Тому як не крути, а відсутність професійної армії, це дорога в нікуди, що навіть строкова не допоможе. Проте нині в Україні, коли ще за президенства Порошенка, мав би бути запущений механізм створення професійної армії, який плавно мав нас відводити і позбавляти від строкової служби, то нині навіть ідеї і розмови влади про неї, стають далекими, коли треба було б вже діяти. Але потрібно розуміти, що виходячи з фактів і обставин, які склалися навколо армії в Україні, мета чинної влади – є її поступове знищення, а за нею має піти і вся держава. Тому що пріоритет «ЗЕ» - це бездарна «робітничо-селянська армія»!

Коментарі

vova stasyuk 12:47
0
Пане Дмитре! Приємно бачити Ваш коментар!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі