Неділя, 15:29, 23.08.20

Рейтинг
55 0
Переглядів
1245

0
0
У цій статті згадуються

«Ход конем» або «Чому Путін організовує протести в Білорусі»

Нині в Білорусі відбуваються масові опозиційні протести, які символічно нас повернули у часи «Холодної війни», коли інтереси Сходу і Заходу зіткнулися в одному місці. Захід, а саме країни Європейського Союзу та США, хочуть проведення так званих чесних виборів, де швидше всього перемогу здобудуть опозиційні сили. Так як опозиції і більшості білорусів набридло авторитарне та проросійське правління Лукашенка, який готовий Білорусь віддати Путіну, який у свою чергу з неї зробить нову область Росії.  Для Путіна, Білорусь є головним транзитним шляхом до країн ЄС, особливо після того як Україна з кінця 2013 року, активно почала форсувати напрям на Захід. Тому Володимиру Путіну, не вигідно, щоб Білорусь, як і Україна обрала курс в Європейський Союз та НАТО. А Захід у свою чергу, хоче отримати вплив над Мінськом, шляхом проведення демократичних та чесних виборів, де переможуть опозиційні сили, які повернуть Білорусь в протилежний бік від Москви. Проте Україна нині знаходиться в позиції очікування, яка типу виступає за проведення чесних виборів і без кровопролиття. Але якщо судити з поведінки пана Зеленського, який не знає, яку саме чітку позицію зайняти, чи то опозицію підтримати, чи то «Бацьку», то складно з першого разу сказати, який бік підтримує саме Київ. Але для України, нині правильним кроком було б збільшення військ на кордоні з Білоруссю, у разі можливої її окупації військами Росії. Бо в разі таких подій, Росія збільшить протяжність кордону з ЄС та Україною, і матиме стратегічний плацдарм для наступу з Білорусі на Північну та Західну Україну. Але вся комедія цієї ситуації в Білорусі, полягає в тому, що «Бацька», він же Олександр Лукашенко бачить головну загрозу в Україні, і що ніби Київ провокує масові протести в Білорусі, як в себе у 2013 та 2014 роках. Тобто так званий «Майдан-2» або «Майдан: Білоруська версія». Тому Лукашенко активно займає нині позицію Путіна, тобто бачить ворогів у вигляді України, ЄС, НАТО, збільшує війська на західних кордонах, і готується до офіційного звернення до «братньої» Москви стосовно військової допомоги, тобто інтервенції, а точніше банальної окупації. Але ще смішніше стає, коли розумієш, що в цих білоруських подіях має найбільшу вигоду з поміж всіх – Путін! Якому опозиція «підіграє», поставивши своїми протестами «Бацьку» у безвихідну особисто для нього ситуацію.

Для Лукашенка нині ситуація складається доволі складно, бо в нього залишається три варіанти: перший – піти у відставку (і відповідно у в’язницю) та дати можливість Білорусі взяти курс на Захід,  другий – це своїм зверненням, щодо військової допомоги, дати офіційну можливість Путіну окупувати Білорусь, а третій – можливо таки «Бацька», якимсь дивом зупинить протести в країні, збереже своє крісло, розправиться з опозицією, але швидше всього зазнає блокади з боку Заходу. Тому нині протести опозиції в Білорусі є вигідними для Путіна, бо саме вони ставлять у безвихідь Лукашенка та змушують його звертатися за допомогою до Москви. А Москва скористається так званими «братніми» договорами і офіційно уведе війська. Чесно хотілося вірити, що нинішнє волевиявлення білорусів є їхнім кроком, а не «путінським». Бо коли згадуєш авторитаризм Лукашенка, де в Білорусі все було під тотальним контролем спецслужб, коли більшість білорусів боялися сказати погане слово у адресу «Бацьки» і просто були залякані, то нині дивуєшся з такої масовості та одночасності протестів, коли на вулиці вийшли не пару сотень опозиціонерів, а сотні тисяч, які раптово перестали боятися режиму. Ще й до того вони це роблять організовано, як на параді. А тепер на акції почали виходити, ще й працівники промисловості. Враховуючи те, що Росія головний торгівельний партнер Білорусі, і те що багато білоруських промислових підприємств на російських активах, задумуєшся над тим, а чи ці протести не організовані Путіним? Для чого? Щоб змусити Лукашенка звернутися за допомогою до нього та просити військової інтервенції з боку Москви. А між Росією та Білоруссю є договори про співдружність та взаємодопомогу, якими може скористатися Путін, типу для офіційного уведення військ з дозволу, ще легітимного президента Білорусі. Ще один аргумент в користь цієї версії, те що спецслужби Лукашенка не могли так халатно не догледіти за опозицією, напередодні виборів. Два десятки років всіх білорусів тримали «у кулаці», а тут на чергових президентських виборах, де знову мав виграти «Бацька», щось пішло не так!

Щодо так званого «російського аргументу», то в 2019 році в економіку Білорусі, іноземні країни інвестували 10 мільярдів доларів. 45,1% вкладених коштів є російськими, тобто Москва, безпосередньо вклала майже 5 мільярдів доларів! Британія вклала 18%, Польща 4,4%, Австрія 4,4%, Кіпр 7,6%, Україна 3,7%, інші країни 16,8%. І то більшість іноземних юридичних осіб (компанії), які інвестували, мали російських власників, особливо з Британії та Кіпру. Тому сума російських вкладень, явно перевищує 5 мільярдів доларів. Із цього робиться висновок, що більшість великих підприємств Білорусі, працівники яких вийшли на протести проти президента, а саме такі як «МАПІД», «Гефест», «Неман», «МАЗ», «Нафтан», «Атлант» та інші,  утримуються на російських активах або інвестиціях. Щоб хто не говорив, але цей аргумент, доволі складно нівелювати. Прості працівники, під страхом звільнення з роботи та попадання у в’язницю, не могли так організовано, як «на парад» вийти проти Лукашенка! І саме головне, що керівництво цих підприємств, практично не протидіє так званому волевиявленню працівників. Також слід згадати, що нині в протестуючих, немає конкретного лідера. В офіційної опозиції є, але не в усіх протестуючих. Тому, можливо доволі скоро від імені протестуючих промисловості, з’явиться так званий лідер, який буде втілювати у собі опозиціонера, щодо Лукашенка, але насправді буде «фігуркою» Путіна, який у разі так званих «демократичних» виборів благополучно переможе. А цей спектакль буде розіграний для Заходу, щоб Росії через можливе уведення військ в Білорусь, не зазнати чергових санкцій. А так на президентських виборах переможе опозиціонер Путіна, який і надалі триматиме курс Білорусі на Схід, тобто на Москву. Нині і взагалі, Путіну «смертельно» небезпечно на міжнародній арені втрачати «транзитну» Білорусь! Тому Москва до останнього буде боротися за Мінськ, і щоб дестабілізувати офіційну і головне справжню опозицію в Білорусі, Путін впустить до них «надцять» своїх «троянських коней», тобто «опозіціонєров».

Так в Білорусі нині складний політичний період, який має визначити подальшу її долю і напрям, яким вона піде, хоча більшість здогадуються, що це за шлях напевно буде. Але, крім політичного курсу, постає питання, щодо існування білоруської нації та її держави, бо якщо буде обрано курс на Схід, то це означає окупація і перетворення у нову область Росії. Білоруська мова на фоні засилля російської, просто зникне, як і білоруська нація. Бо мова - це головна ознака нації! Якщо буде перемога прихильників курсу на Захід, то Білорусь чекає так звана «демократизація», і тотальний перехід економіки в ринкову систему, бо нині в цій єдиній європейській країні, ще держава має велику частку у володінні об’єктами промисловості, як легкої так і важкої. І можливо тоді Білорусь позбудеться статусу «Заповідника СРСР», який їй присвоїв вельмишановний пан Олександр Лукашенко, який на чолі цієї держави з 1994 року, тобто уже 26 років! Багатьох людей цікавить, як нині б виглядав СРСР, якби він не розвалився на протязі 1989-1991 років, але відповіді шукати не потрібно, бо вона є у вигляді теперішньої Білорусі. Саме вона своєю авторитарною політичною системою та майже командно-адміністративною економікою, хоча я б сказав змішаною, прекрасно демонструє, як виглядав у наш час СРСР! Але як там не було, все одно хочеться побажати справжнім білоруським націоналістам, патріотам, опозиціонерам, здобути перемогу у їхній нинішній політичній боротьбі з режимом Лукашенка та впливом Путіна, який уже в Білорусі організовує власні так звані («промислові») «опозиційні» протести. Бо нині від справжніх білорусів залежить доля їхньої нації та держави, і хотілося, щоб вони перемогли у праві за виживання, і не стали «добривом» для російської нації!

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі